Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила в свято обрітення мощей прп. Серафима Саровського і день сторіччя вступу Росії у Першу світову війну

Слово Святішого Патріарха Кирила в свято обрітення мощей прп. Серафима Саровського і день сторіччя вступу Росії у Першу світову війну
Версія для друку
1 серпня 2014 р. 23:05

1 серпня 2014 року, на свято обрітення мощей прп. Серафима Саровського та день сторіччя вступу Росії у Першу світову війну, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Літургію в храмі-пам'ятці святого великомученика Георгія Побідоносця на Поклонній горі м. Москви. Після закінчення богослужіння Предстоятель звернувся до віруючих зі словом. 

Ваші Високопреосвященства й Преосвященства, високоповажний отче настоятелю, дорогі отці, брати й сестри!

Сьогодні ми святкуємо пам'ять святого преподобного Серафима Саровського, дивного угодника Божого, образ якого, незважаючи на його фізичну неміч і навіть каліцтво, є таким привабливим для всіх поколінь, що йдуть за ним, не тільки в Росії, але в багатьох інших країнах світу. 

Зазвичай ідеалом вважається сильна, красива, вдала людина, що має владу. Саме такого героя сучасна культура, а найчастіше псевдокультура, і пропонує як еталон, ідеал. Як багато таких красенів, які вміють будь-яке заперечення на свою адресу припиняти насильством, які не зупиняються перед жодними моральними докорами сумління, догоджаючи своїй плоті, які, дійсно, досягають у світі цьому і багатства, і влади. Скільки таких! Але хіба можна сказати про них: це мій ідеал. Можливо, і є певне обмежене коло людей, які благоговіють перед історичними особистостями, що не відрізнялися висотою духовного життя. Але ж таких людей абсолютна меншість, про яку навіть і не варто говорити, їх кількість нижче будь-якої статистичної похибки. А от цього зовні виродливого, похилого слабкого старця шанують мільйони. І не тільки преподобного Серафима, а всіх тих, хто увійшов до сонму мучеників, преподобних богоносних отців і чоловіків, прославлених Церквою. <...>

Цікаво, що поняття людського щастя в сучасній псевдокультурі трактується як задоволення похоті плоті, потреб людської плоті і людського інстинкту. Повнота життя в розумінні людей, занурених у цю псевдокультуру, означає максимальне їх задоволення, якщо можливо — безмежне. Як тільки відчуваєш, що десь плоть вже не задовольняється тим, що ти маєш, шукай інші джерела задоволення. Одружився, через деякий час відчув: щось не так у житті з цією жінкою, яка є твоєю дружиною, — шукай інші можливості; а потім знову можеш пересититися — знову шукай... І так до нескінченності. Купуй речі! Сподобалася річ так, що будь-які гроші готовий за неї віддати, — віддай їх. А потім вона перестає гріти душу — купи іншу. І так до нескінченності.

Цьому задоволенню плоті не буде ніякої межі. Є тільки один вихід — у якийсь момент, навіть якщо ти вже став на цей злочинний і гріховний шлях життя, зупинись і розіпни свою плоть. Хоч раз, але спробуй — розіпни свою плоть! І перед тобою відкриється інший горизонт життя. Адже що таке любов, радість, мир? Як одним словом виразити ці три такі чудові стани душі й навколишнього світу? Одним словом — щастя. Щастя — коли любов, щастя — коли постійно радість у серці, незалежно від власного матеріального становища та стану навколишнього світу. 

А мир? Хіба може бути людина щасливою, коли немає миру? Я знаю, як багато людей сьогодні страждають від кадрів телевізійних програм, бачачи горе людей на Східній Україні. Яке щастя? Декому здається блюзнірським навіть веселитися в цей момент, коли так багато проливається крові й сліз, у тому числі й дитячих сліз. Якщо немає миру, не може бути щастя. 

У цьому апостольському читанні містяться й інші, настільки ж дивовижні слова: На таких, тобто тих, хто здобував плоди духу, про які ми щойно говорили, немає закону (Гал. 5:23). Що це таке? Це означає, що норми людського закону на таких людей не діють, не мають над ними влади. Будь-який правознавець і юрист скаже: даруйте, але як же так? Закон над усіма. А от над ними немає цього закону. А чому? А тому що життя згідно з дарами духу перевищує будь-яку норму людського закону. Жодного закону, знаючи про нього або не знаючи, людина не порушить, якщо вона живе за законом духу. <...>

Сьогодні ми згадуємо трагічну дату. Сто років тому Німеччина оголосила війну Росії. Для нас саме 1 серпня розпочалася світова війна. До цієї дати людство ніколи не зазнавало нічого подібного. До того часу вже достатньо розвинулася наука й техніка, були створені гармати й зброя величезної вражаючої сили, включаючи зброю масового знищення, хімічну зброю. І все це було використано на полях Першої світової війни, яка перервала 22 мільйони людських життів. Світ до невпізнання змінився, війна спровокувала страшні процеси всередині європейських держав, які призвели до міждержавних і громадянських воєн, в остаточному підсумку до створення військових блоків і колосального протистояння Сходу й Заходу, але не тільки... Ця війна призвела до побудови держав, які встали на шлях відторгнення від громадського життя духовного начала. Якщо втіленням подібної держави вважати Радянський Союз, це буде правдою, але не всією правдою, тому що і на Заході відбувалося і відбувається те ж саме відторгнення духовного начала.

Хіба можна в цих умовах сучасній людині здобути ангельський, Божественний мир справжнього щастя? Події, що відзначаються цього дня, — пам'ять преподобного Серафима і початок Першої світової війни —  зіштовхують ці два світи: світлий, сяючий Божественною красою, і чорний, диявольський. Бо війна явила всю безодню пекла в реальних категоріях людського життя. Більше не треба було уявляти собі, як хтось піджарюється на якихось сковорідках. Ця війна явила картину пекла. А що сталося незабаром, коли почалася Друга світова війна, яка забрала щонайменше в два з половиною рази більше людських життів! 

Сьогодні ми живемо в той час, коли існують військові чутки і небезпека великої війни, світової війни. І Церква звертається до всього світу, до всіх правителів з тим, щоб вони зрозуміли: ніяких цілей досягти війною неможливо. Де досягнення Олександра Македонського? Де досягнення Наполеона? Де досягнення інших завойовників? Час усе стер і зруйнував. Але ж скільки людських життів було загублено!

А чи є дійсно досягнення Першої світової війни? Хто може сказати, що наше благоденство є результат Першої світової війни? Ніхто не може сказати. А Друга світова війна — у кого-небудь язик повернеться сказати, що ми благоденствуємо, бо виграли Другу світову війну? <...>

Сьогодні всім нам є, про що подумати. Церква в цей тривожний час не перестає молитися про припинення громадянського конфлікту і міжусобної брані в Україні. Про те, щоб цей конфлікт ніколи і ні за яких умов не переріс у велику страшну війну. Ще раз треба підкреслити, що той, хто вважає себе сильнішим у можливому протиборстві і пов'язує з можливою перемогою отримання вигоди, неодмінно обманеться і не досягне нічого.

Тому єдиний шлях, який сьогодні є перед нами, перед родом людським — і завтра, і післязавтра — йти дорогою життя і здобувати дари духа. Цього навчені ми і сьогоднішнім апостольським читанням, і дивним образом святого преподобного Серафима Саровського, великого чудотворця, молитовника й заступника за всіх нас.

Його молитвами нехай збереже Господь державу Російську, всю історичну Русь і весь рід людський від війни і від підпорядкування себе пристрастям і похотям, щ винищують саму основу й опору людського життя. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

(Скорочено. Повний текст див. на російській версії сайту).

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь у Неділю Торжества Православ'я після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у п'ятницю першої седмиці Великого посту після Літургії Передосвячених Дарів у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у четвер першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Стрітенському ставропігійному монастирі м. Москви

Патріарша проповідь у середу першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Донському монастирі м. Москви

Патріарша проповідь у середу першої седмиці Великого посту після Літургії Передосвячених Дарів у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у вівторок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я у Богоявленському кафедральному соборі в Єлохові

Патріарша проповідь у понеділок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь перед чином прощення у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у день пам'яті благовірного князя Даниїла Московського після Літургії в Даниловому ставропігійному монастирі м. Москви

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в Неделю о Страшном Суде после Литургии в Храме Христа Спасителя