Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті святителя Миколая Чудотворця після Літургії в храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці в Сокольниках

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті святителя Миколая Чудотворця після Літургії в храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці в Сокольниках
Версія для друку
19 грудня 2014 р. 20:54
19 грудня 2014 року, в день пам'яті святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських, чудотворця, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив чин великого освячення відродженого військового храму Благовіщення Пресвятої Богородиці (нині Патріарше подвір'я при штабі Повітряно-десантних військ Росії) при колишніх казармах Саперного батальйону в Сокольниках м. Москви та Божественну літургію в новоосвяченому храмі. Після богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із Первосвятительським словом.

Ваші Високопреосвященства й Преосвященства, дорогі отці, браття й сестри, високі представники державної влади, воїни Повітряно-десантних військ Росії!

Хотів би вас привітати з великою подією — освяченням храму Благовіщення Пресвятої Богородиці в Сокольниках, який є подвір'ям Патріарха Московського і всієї Русі і військовим храмом для Повітряно-десантних військ Росії. Ця подія вінчає великий труд тих людей, які вклали свої кошти, час і сили у те, щоб руїни, які були на цьому місці (а інакше й неможливо назвати те, в якому стані була будівля), перетворилися на такий благоліпний сяючий красою храм.

Ми невипадково будуємо храми, у тому числі створюємо храми в Збройних силах, тому що розуміємо, що для того, щоб людина зуміла чесно виконувати свій обов'язок, щоб ніякі спокуси й зваби, які виростають сьогодні в безлічі як терни на полі сучасного життя, не змогли заглушити головні життєві орієнтири. Для воїна ці орієнтири, пов'язані насамперед з любов'ю до батьківщини, готовністю захищати її і народ свій аж до смерті, вкрай необхідні.

І сьогодні, в день пам'яті святителя й чудотворця Миколая, ми чули чудові слова з 13-го розділу послання апостола Павла до Євреїв. Звучать вони так: поминайте наставників ваших. Чому ж потрібно поминати, тобто пам'ятати і визнавати в якості авторитетів наставників? Сьогоднішня культура або, краще сказати, антикультура, що так завзято насаджується в сучасному суспільстві, намагається винести за дужки будь-які авторитети: людина сама для себе авторитет, а все інше є відносним; вона обирає собі в якості авторитетів, якщо захоче, тільки тих, кого хоче вибирати. А оскільки цінностями суспільства є споживання й розвага, то і в якості авторитетів нам пропонують тих, хто нас більш талановито розважає або хто більш ефективно задовольняє наші потреби споживати все більше. Хтось приймає шанування таких авторитетів, перетворюючи їх навіть на кумирів, а хтось не приймає.

Але є спільноти, в яких авторитети незаперечні. На жаль, це і злочинні співтовариства, в яких «авторитет» є незаперечним. Але є авторитети і в спільнотах дуже добропорядних людей. Це, наприклад, наукове співтовариство. Чому в науковому співтоваристві приймаються авторитети? Тому що без посилання на авторитет неможливо жодної наукової статті написати, неможливо зробити жодного наукового відкриття, тому що будь-яке відкриття спирається на знання, які вже раніше існували, і носії цього знання є незаперечними авторитетами для вченого.

І в Церкві є незаперечні авторитети, якими є святі угодники Божі. Святитель Миколай — незаперечний авторитет. Ніхто не ставить під сумнів, будучи православною людиною, авторитет цього святого.

А що ж таке взагалі авторитет? Це певна точка відліку, певне мірило, певний орієнтир, який людина приймає беззастережно, як світло в пітьмі, як ракету, випущену вночі в повітря, як світло прожектора. Немає жодних сумнівів, що якщо є світло, то воно допомагає знайти дорогу. Це точка відліку, певне мірило співвідношення темряви й світла. Ось чому без авторитетів неможливо йти вперед.

У злочинному співтоваристві, про яке я говорив, сила авторитету підтримується страхом і насильством: ти не будеш визнавати певну особистість авторитетом — можеш втратити життя. А в науковому співтоваристві такого немає: ти можеш визнавати чи не визнавати авторитет того чи іншого вченого, але якщо ти хочеш працювати в тій області, в якій він став авторитетом і основоположником багатьох знань, ти мимоволі будеш визнавати його авторитетом.

Також і в Церкві: авторитетом ми визнаємо тих, хто беззастережно є прикладом, і, на відміну від тих груп людей, які під впливом насильства або страху визнають чийсь авторитет, Церква Божа, як і численні добрі людські спільноти, визнають авторитет не через страх, а через явне розуміння того, що саме цей авторитет і може принести тобі благо.

Без авторитету не існує армії. Кожен воєначальник знає, що для того, щоб бути авторитетом, мало мати багато погонів, багато зірок або занадто великі зірки на погонах — потрібно бути прикладом. Витягнеться в струнку перед високим начальником солдат, бо дисципліна така, але це зовсім ще не означає, що той, перед ким він витягується в струнку, є авторитетом. Але часто віддають честь тим воєначальникам або просто старшим товаришам, які таким авторитетом є, які вище всіх, сильніше, сміливіше, які насамперед дають приклад готовності зробити подвиг.

Поминайте наставників ваших, вчить нас слово Боже. Нехай авторитетом для вас буде не той, хто загрожує силою, хто порушує свободу, але хто своїм прикладом підносить людину і дає їй мужність, мудрість і здатність краще здійснювати свою справу або гідно йти своїм життєвим шляхом.

Сьогодні, згадуючи святителя й чудотворця Миколая і на його честь вимовляючи чудові слова апостола «поминайте наставників ваших», ми згадуємо наших наставників. У кожного були такі наставники — добрі вчителі, старші товариші, батьки, старші брати й сестри, командири, авторитети в галузі науки й мистецтва, гідні державні мужі, які прикрасили чудовий небосхил нашої вітчизняної історії подібно яскравим зіркам. Поминати наставників означає продовжувати їх справу, а в спадкоємстві міститься велика сила, бо через спадкоємство кожне наступне покоління людей збагачується мудрістю і святістю тих, хто є для них прикладом і авторитетом з минулого.

Молитвами святих угодників Божих, кожен з яких є авторитетом в Церкві, кожен з яких є наставником, нехай Господь береже всіх нас, допомагаючи завжди мати мудрість поставляти себе під водійство тих, хто є справжнім наставником і справжнім авторитетом, і кого ми приймаємо не за страх, а по совісті і по своєму розумінню. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Інші статті

У Неділю Хрестопоклонну Святіший Патріарх Кирил звершив освячення головного храму МНС Росії та Літургію в новоосвяченому храмі

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті благовірного князя Даниїла Московського після Літургії в Даниловому ставропігійному монастирі

Патриаршая проповедь в Неделю 2-ю Великого поста после Литургии в храме Сретения Господня в Жулебине г. Москвы

Патриаршая проповедь в день памяти святителя Ермогена после Литургии в Успенском соборе Московского Кремля

Патриаршая проповедь в пятницу первой седмицы Великого поста после Литургии Преждеосвященных Даров в Храме Христа Спасителя

Патриаршая проповедь в четверг первой седмицы Великого поста после великого повечерия в Храме Христа Спасителя

Патриаршая проповедь в среду первой седмицы Великого поста после великого повечерия в Сретенском ставропигиальном монастыре г. Москвы

Патриаршая проповедь в среду первой седмицы Великого поста после Литургии Преждеосвященных Даров в Храме Христа Спасителя

Патріарша проповідь у вівторок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я у Богоявленському соборі м. Москви

Патріарша проповідь у понеділок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я у Храмі Христа Спасителя