Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Митрополит Волоколамський Іларіон: Роздуми в день проведення «об'єднавчого собору»

Митрополит Волоколамський Іларіон: Роздуми в день проведення «об'єднавчого собору»
Версія для друку
15 грудня 2018 р. 17:26

На порталі «Ісус» опубліковано коментар голови Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського Патріархату митрополита Волоколамського Іларіона, присвячений так званому об'єднавчому собору, що відкрився в Києві.

Книга Псалмів відкривається словами: «Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сидінні злоріків, та в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує!.. Не так ті безбожні, не так: вони як полова, що вітер її розвіває з лиця землі» (Пс. 1:1-2, 4).

Минають віки, а слова стародавнього Псалмоспівця не втрачають актуальності. З 90 архієреїв Української Православної Церкви 88 утрималися від участі в «об'єднавчому соборі», спрямованому на руйнування канонічної Церкви і створення замість неї якоїсь нової церковної структури із сильним ступенем залежності від Константинопольського Патріархату. І лише двоє вирушили на «раду нечестивих».

В історії Церкви були собори Вселенські, були Помісні. А були собори, які увійшли в історію як «розбійницькі». Зрозуміло, вони не мали такої назви у той момент, коли проводилися. І за зовнішнім виглядом, і за складом учасників вони могли не відрізнятися від звичайних соборів. Але Церква постфактум відкидала їх рішення, віддавала анафемі їх учасників, а цим зібранням привласнювала найменування «розбійницьких» або інші принизливі назви. 

Так, зокрема, сталося з собором 449 року. На ньому були присутні 127 єпископів, але два роки потому він був засуджений на Четвертому Вселенському Соборі як розбійницький, причому серед архієреїв, що підписали цей осуд, було чимало тих, хто брав участь у розбійницькому соборі. 

Схожу долю мав Флорентійський собор 1439 року, на якому Константинопольський Патріарх підписав унію з Римом, а вже три роки потому Патріархи Олександрійський, Антіохійський та Єрусалимський визнали цей собор «брудним», «антиканонічним» і «тиранічним». Згодом і Константинопольському Патріарху довелося відмовитися від унії. Але в період його перебування в унії він встиг здійснити одне важливе діяння — створити в Києві митрополію, окрему від Московської. Ця митрополія проіснувала близько 200 років і в 1686 році була возз'єднана з Руською Церквою, яка на той час мала загальновизнаний статус Патріархату. 

Доречно згадати і обновленський «собор» 1923 року, що проходив у Москві під пильним поглядом ДПУ і за його підтримки. «Собор» був скликаний з метою ліквідації канонічної Церкви, очолюваної святим Патріархом Тихоном , і створення замість неї нової церковної структури. «Собор» був вельми представницьким: згідно зі звітом співробітника ДПУ Є.О. Тучкова, який курирував його проведення, у ньому взяли участь близько 500 осіб, у тому числі 67 архієреїв. Почесним головою собору було обрано «митрополита Московського» Антоніна Грановського, головою — «митрополита Сибірського» Петра Блінова. Обидва — псевдоархіереї, що перебували в розколі. Константинопольський Патріархат в особі свого представника архімандрита Василія (Дімопуло) підтримав цей псевдособор. 

Те, що відбувається сьогодні в Києві, дивним чином нагадує те, що 95 років тому відбувалося в Москві. І там, і тут — яскраво виражена підтримка Константинополя. І там, і тут — активна підтримка державної влади. І там, і тут — куратори від влади (там був Тучков, тут — Павленко). Тільки тепер з Константинополя прибув не архімандрит, а митрополит, а замість ДПУ діє СБУ, яка спробувала забезпечити явку деяких архієреїв. Одного навіть викрали і насильно доставили до Києва, але він все-таки не пішов на «раду нечестивих». 

Участь двох архієреїв від канонічної Церкви у заході, спрямованому на її руйнування, звісно, не може не засмучувати. Але не будемо забувати, що серед 12 апостолів був один Іуда. Якби апостолів було 90, можна було б очікувати, що Іуд виявиться 6 або 7, а не двоє. 

Вражають фотографії з «собору». Філарет Денисенко, який тільки недавно заявляв, що він патріархом був і залишиться до смерті, сидить без патріаршого куколю, але й без митрополичого клобука, з оголеною головою. Решта — у скуфіях. Ніби й не собор проводять, а якусь таємну сходку. Один з канонічних архієреїв прибув у фіолетовому підряснику з накинутою поверх нього чорною пелеринкою. Екстравагантність нарядів лише підкреслює свідомо нелегітимний характер збіговиська.

Жодна Помісна Церква не направила вітання цьому збіговиську, як жодна не підтримала дій Патріарха Варфоломія з його підготовки протягом усього підготовчого періоду. Вранці українські ЗМІ опублікували інформацію про прибуття до Києва самого Патріарха Варфоломія, удень ця інформація була спростована Фанаром.

Яким би не був результат «собору», кого б не обрали головою створюваної структури, вже зараз очевидно: план Патріарха Варфоломія провалився, схилити канонічну Українську Церкву до участі у створенні нової структури не вдалося, єпископат (за винятком двох зрадників) проявив одностайність, стійкість і мужність. 

Доля сьогоднішнього «псевдособора» повторить долю інших подібних зборищ, що мали місце в історії. Його учасники будуть стерті з історичної пам'яті Церкви, «як прах, що вітер його розвіває з лиця землі». А Церква канонічна, незважаючи на тиск, який на неї чиниться, незважаючи на викрадення архієреїв, виклики до СБУ священиків, захоплення храмів, загрози відчуження церковного майна у найбільших монастирів, стояла і стоятиме. «І сили адові не переможуть її» (Мф. 16:18).

Служба комунікації ВЗЦЗ/Патріархія.ru

Версія: російська

Матеріали за темою

Митрополит Бориспільський Антоній озвучив статистику щодо незаконних перереєстрацій статутів громад Української Православної Церкви

Керуючий справами Української Православної Церкви зустрівся зі священиками захоплених в Рівненській області храмів

Блаженніший митрополит Київський Онуфрій: «Шукайте Христа, живіть з Христом ...» [Iнтерв'ю]

Коментар Представництва Української Православної Церкви при європейських міжнародних організаціях [Документи]

Протоиерей Николай Данилевич: Ситуация в Украине совсем не похожа на то, что представляют Патриарху Варфоломею и что он декларирует внешнему миру [Iнтерв'ю]

Дволикий Янус Фанара. Інтерв'ю доктора історичних наук М. Шкаровського [Iнтерв'ю]

Росія — Україна — Білорусія: єдиний духовний простір [Стаття]

Митрополит Волоколамський Іларіон виступив у Фрібургському університеті на конференції «Росія — Україна — Білорусія: спільний цивілізаційний простір?»

Митрополит Волоколамський Іларіон вручив дипломи випускникам магістратури ЗЦАД

Відбулося п'яте засідання Комісії з міжнародного співробітництва Ради із взаємодії з релігійними об'єднаннями при Президенті РФ

Голова ВЗЦЗ зустрівся з генеральним секретарем «Асамблеї народів Євразії»

У столиці Таджикистану пройшли V Іоаннівські читання на тему «Християнство і іслам»

Блаженніший митрополит Київський Онуфрій: «Шукайте Христа, живіть з Христом ...» [Iнтерв'ю]

Коментар Представництва Української Православної Церкви при європейських міжнародних організаціях [Документи]

Протоиерей Николай Данилевич: Ситуация в Украине совсем не похожа на то, что представляют Патриарху Варфоломею и что он декларирует внешнему миру [Iнтерв'ю]

Митрополит Волоколамський Іларіон: Єдність нашої Церкви ми успадкували від предків і хочемо передати нащадкам [Iнтерв'ю]

Інші статті

Право на життя

Виступ митрополита Волоколамського Іларіона на міжнародній конференції, присвяченій порушенню прав віруючих в Україні

Двоголова гідра українського розколу і світове Православ'я

Храм як образ світу і людини

Доповідь митрополита Волоколамського Іларіона на VI Міжнародній патристичній конференції, присвяченій спадщині святителя Василя Великого

Майбутнє теології: чому Росії треба розвивати свою школу. Як росіянам не стати покірними споживачами чужих ідей

Безпритульне питання

Актуальність міжрелігійного діалогу в сучасній системі міжнародних відносин

Митрополит Калузький і Боровський Климент: Крок до добра і світла — Христа

Вітальне слово митрополита Волоколамського Іларіона на відкритті конференції «Смерть і вмирання в технологічному суспільстві: між біомедициною та духовністю»