Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Положення про церковний суд Руської Православної Церкви (Московського Патріархату)

Версія для друку
26 червня 2008 р. 15:00

Положення прийнято на пленарному засіданні Архієрейського Собору Руської Православної Церкви 26 червня 2008 року. На Архієрейському Соборі 2017 року в текст Положення було внесено зміни (див. Положення про церковний суд в редакції 2017 року), в зв'язку з чим ця версія Положення втратила силу.

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1. Основні засади церковного судоустрою та судочинства

Стаття 1. Структура та канонічні засади судової системи Руської Православної Церкви

1. Судова система Руської Православної Церкви (Московського Патріархату), яка іменується в подальшому тексті цього Положення «Руська Православна Церква», регламентується Статутом Руської Православної Церкви, прийнятим Архієрейським Собором Руської Православної Церкви 16 серпня 2000 р., що іменується в подальшому тексті цього Положення «Статут Руської Православної Церкви», а також цим Положенням і базується на священних канонах Православної Церкви, що іменуються в подальшому тексті цього Положення «священні канони».

2. Судову систему Руської Православної Церкви складають наступні церковні суди:

  • єпархіальні суди, в тому числі єпархій Руської Православної Церкви Закордоном, Самокерованих Церков, Екзархатів, що входять до складу Руської Православної Церкви, — з юрисдикцією у межах відповідних єпархій;
  • вищі церковно-судові інстанції Руської Православної Церкви Закордоном, а також Самокерованих Церков (за наявності в цих Церквах вищих церковно-судових інстанцій) — з юрисдикцією у межах відповідних Церков;
  • Загальноцерковний Суд — з юрисдикцією у межах Руської Православної Церкви;
  • Архієрейський Собор Руської Православної Церкви — з юрисдикцією у межах Руської Православної Церкви.

3. Церковні суди Руської Православної Церкви здійснюють судову владу, керуючись священними канонами, Статутом Руської Православної Церкви, цим Положенням та іншими установленнями Православної Церкви.

Особливості церковного судоустрою і судочинства в межах Руської Православної Церкви Закордоном, а також у межах Самокерованих Церков можуть визначатися внутрішніми установленнями (правилами), затвердженими уповноваженими органами церковної влади та управління цих Церков. У разі відсутності вищеназваних внутрішніх установлень (правил), а також їх невідповідності Статуту Руської Православної Церкви і цьому Положенню церковні суди Руської Православної Церкви Закордоном і Самокерованих Церков повинні керуватися Статутом Руської Православної Церкви і цим Положенням.

4. Церковним судам Руської Православної Церкви, що іменуються в подальшому тексті цього Положення «церковні суди», підсудними є справи щодо осіб, які знаходяться в юрисдикції Руської Православної Церкви. Церковні суди не розглядають справи щодо померлих осіб.

Стаття 2. Завдання церковних судів.

Церковні суди своїм завданням мають відновлення порушеного порядку та устрою церковного життя та покликані сприяти дотриманню священних канонів та інших установлень Православної Церкви.

Стаття 3. Делегований характер церковного судочинства.

1. Повнота судової влади в Руській Православній Церкві належить Архієрейському Собору Руської Православної Церкви, що іменується в подальшому тексті цього Положення «Архієрейський Собор». Судова влада в Руській Православній Церкві здійснюється також Священним Синодом Руської Православної Церкви, що іменується в подальшому тексті цього Положення «Священний Синод», і Патріархом Московським та всієї Русі.

Судова влада, що здійснюється Загальноцерковним Судом, базується на канонічній владі Священного Синоду та Патріарха Московського і всієї Русі, яка делегується Загальноцерковному суду.

2. Повнота судової влади в єпархіях належить єпархіальним архієреям.

Єпархіальні архієреї самостійно приймають рішення у справах щодо вчинення церковних правопорушень у разі, якщо дані справи не вимагають дослідження.

Якщо справа вимагає дослідження, єпархіальний архієрей передає її до єпархіального суду.

Судова влада, що здійснюється у цьому випадку єпархіальним судом, базується на канонічній владі єпархіального архієрея, яку єпархіальний архієрей делегує єпархіальному суду.

Стаття 4. Єдність судової системи Руської Православної Церкви

Єдність судової системи Руської Православної Церкви забезпечується:

  • дотриманням церковними судами встановлених правил церковного судочинства;
  • визнанням обов'язковості виконання усіма членами та канонічними підрозділами Руської Православної Церкви рішень церковних судів, що набрали законної сили.

Стаття 5. Мова церковного судочинства. Закритий характер розгляду справ у церковному суді.

1. Церковне судочинство на Архієрейському Соборі і в Загальноцерковному суді ведеться російською мовою.

2. Розгляд справ у церковному суді є закритим.

Стаття 6. Правила накладання канонічного обмеження (покарання). Примирлива процедура врегулювання розбіжностей.

1. Канонічне обмеження (покарання) повинно спонукати члена Руської Православної Церкви, який вчинив церковне правопорушення, до покаяння та виправлення.

Особа, звинувачена у вчиненні церковного правопорушення, не може бути піддана канонічному обмеженню (покаранню) без достатніх доказів, що встановлюють винність цієї особи (Карфагенського Собору 28 правило).

2. При накладанні канонічного обмеження (покарання) слід враховувати причини вчинення церковного правопорушення, спосіб життя винної особи, мотиви вчинення нею церковного правопорушення, діючи в дусі церковної ікономії, що передбачає поблажливість до винної особи з метою її виправлення, або у певних випадках — в дусі церковної акривії, що допускає застосування суворих канонічних обмежень щодо винної особи з метою її покаяння.

У разі подання кліриком відверто наклепницької заяви про вчинення єпархіальним архієреєм церковного правопорушення заявник підпадає під аналогічне канонічне обмеження (покарання), яке б було застосовано щодо звинуваченої особи, якби факт вчинення нею церковного правопорушення було доведено (II Вселенського Собору 6 правило).

3. Якщо під час судового розгляду церковний суд дійде висновку про відсутність факту церковного правопорушення і (або) невинності обвинуваченої особи, в обов'язок церковного суду входить проведення примирливої процедури з метою врегулювання розбіжностей, що виникли між сторонами, і це повинно бути зафіксовано в протоколі судового засідання.

 

Глава 2. Повноваження суддів церковного суду.

Стаття 7. Повноваження голови та членів церковного суду.

1. Голова церковного суду визначає час засідань церковного суду і проводить ці засідання; виконує інші повноваження, необхідні для церковного судочинства.

2. Заступник голови церковного суду за дорученням голови церковного суду проводить засідання церковного суду; виконує інші необхідні для церковного судочинства доручення голови церковного суду.

3. Секретар церковного суду здійснює прийом, реєстрацію і подання відповідному церковному суду заяв про церковне правопорушення та інших документів, адресованих церковному суду; веде протоколи засідань церковного суду; надсилає виклики до церковного суду; несе відповідальність за ведення та зберігання архіву церковного суду; виконує інші повноваження, передбачені цим Положенням.

4. Члени церковного суду беруть участь в судових засіданнях та інших діях церковного суду у складі та порядку, передбаченому цим Положенням.

Стаття 8. Дострокове припинення та призупинення повноважень судді церковного суду.

1. Повноваження судді церковного суду припиняються достроково у встановленому цим Положенням порядку на таких підставах:

  • письмове прохання судді церковного суду про звільнення з посади;
  • нездатність за станом здоров'я або з інших поважних причин виконувати повноваження судді церковного суду;
  • смерть судді церковного суду, оголошення його померлим або визнання безвісно відсутнім у встановленому державним законодавством порядку;
  • набрання рішенням церковного суду законної сили щодо обвинувачення судді у вчиненні церковного правопорушення.

2. Повноваження судді церковного суду призупиняються у випадку прийняття церковним судом на розгляд справи за обвинуваченням цього судді у здійсненні церковного правопорушення.

Стаття 9. Самовідвід судді церковного суду.

1. Суддя церковного суду не може розглядати справу і зобов'язаний заявити самовідвід якщо він:

  • є родичем (до 7-го ступеня) або свояком (до 4-гоступеня) сторін;
  • перебуває у безпосередніх службових стосунках хоча б з однією із сторін.

2. До складу церковного суду, що розглядає справу, не можуть входити особи, які є між собою родичами (до 7-го ступеня) або свояками (до 4-го ступеня).

3. За наявності передбачених цією статтею підстав для самовідводу суддя церковного суду зобов'язаний заявити самовідвід.

4. Мотивований самовідвід має бути заявлено до початку судового розгляду.

5. Питання про самовідвід судді церковного суду вирішується складом суду, що розглядає справу у відсутності судді, що відводиться.

6. У разі задоволення церковним судом заявленого суддею самовідводу церковний суд робить заміну цього судді іншим суддею церковного суду.

 

Глава 3. Особи, що беруть участь у справі. Виклики до церковного суду.

Стаття 10. Склад осіб, що беруть участь у справі.

1. Особами, що беруть участь у справі, є сторони, свідки та інші особи, які притягнені церковним судом до участі у справі.

2. Сторонами у справах про церковні правопорушення виступають заявник (за наявності заяви про церковне правопорушення) та особа, звинувачена в здійсненні церковного правопорушення (далі — звинувачена особа).

Сторонами в підсудних церковним судам справах про спори та розбіжності виступають сторони, що сперечаються.

Стаття 11. Виклики до церковного суду

1. Виклик до церковного суду може бути вручено особам, що беруть участь у справі, під розписку, надіслано поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення, телеграмою, факсимільним способом зв'язку або іншим способом за умови фіксації виклику.

2. Виклики до церковного суду надсилаються з таким розрахунком, щоб їхній адресат мав достатній строк для своєчасної явки до церковного суду.

3. Виклик до церковного суду надсилається за місцем проживання або служіння (роботи) адресата в канонічному підрозділі Руської Православної Церкви. Особи, що беруть участь у справі, зобов'язані повідомити церковний суд про зміну своєї адреси. За відсутності такого повідомлення виклик надсилається за останнім відомим церковному суду місцем проживання чи місцем служіння (роботи) адресата в канонічному підрозділі Руської Православної Церкви і вважаються доставленими, якщо навіть адресат за цією адресою вже не проживає або не служить (не працює).

Стаття 12. Зміст виклику до церковного суду.

Виклик до церковного суду складається у письмовій формі і містить:

  • найменування та адресу церковного суду;
  • вказаний час та місце явки до церковного суду;
  • ім'я адресата, що викликається до церковного суду;
  • вказівку, в якому статусі викликається адресат;
  • необхідні відомості щодо справи, за якою викликається адресат.

 

Глава 4. Види, збирання та оцінка доказів. Строки церковного судочинства.

Стаття 13. Докази.

1. Доказами є отримані у передбаченому цим Положенням порядку відомості, на підставі яких церковний суд встановлює наявність або відсутність обставин, що стосуються справи.

2. Ці відомості можуть бути отримані з пояснень сторін та інших осіб; показань свідків; документів та речових доказів; аудіо- та відеозаписів; висновків експертів. Отримання і поширення церковним судом відомостей, що становлять таємницю приватного життя, зокрема, сімейну таємницю, допускається лише з відома осіб, яких ці відомості стосуються.

3. Збирання доказів здійснюється особами, що беруть участь у справі, і церковним судом. Церковний суд здійснює збирання доказів шляхом:

  • отримання від осіб, що беруть участь у справі, та інших осіб з їхньої згоди предметів, документів, відомостей;
  • опитування осіб з їхньої згоди;
  • витребування характеристик, довідок та інших документів від канонічних підрозділів Руської Православної Церкви, які зобов'язані надати запрошувані документи або їхні належно засвідчені копії на підставі запиту церковного суду.

4. Церковний суд перевіряє достовірність доказів шляхом встановлення їх джерел та способів отримання. Церковний суд всебічно досліджує та оцінює докази.

5. Церковний суд не має права надавати перевагу одним доказам перед іншими і повинен оцінювати усі докази щодо справи в їхній сукупності. Не допускається використовувати як докази пояснення сторін і показання свідка, що ґрунтуються на здогадці, припущенні, слуху, а також показання свідка, який не може вказати джерело своєї інформації.

6. Докази, отримані з порушенням вимог цього Положення, не можуть використовуватися церковними судами.

Стаття 14. Підстави звільнення від доказування.

1. Обставини, встановлені рішенням церковного суду стосовно розглянутої раніше справи, яке набрало законної сили, є обов'язковими для всіх церковних судів. Вказані обставини не доказуються знову.

2. Обставини, встановлені вироками (рішеннями) державних судів, що набрали законної сили, а також протоколами про адміністративні правопорушення, не підлягають перевірці і доказуванню.

Стаття 15. Запити церковних судів.

1. Церковний суд якщо є потреба отримання доказів, що знаходяться у розпорядженні канонічних підрозділів Руської Православної Церкви, або доказів, що знаходяться в іншій єпархії, надсилає відповідний запит.

2. У запиті коротко викладається суть даної справи та обставини, що підлягають з'ясуванню.

3. На час виконання запиту розгляд справи в церковному суді може бути відкладено.

Стаття 16. Пояснення сторін та інших осіб, притягнених церковним судом до участі у справі.

1. Пояснення сторін та інших осіб, притягнених церковним судом до участі у справі, про відомі їм обставини справи можуть бути надані як у ході підготовки справи до розгляду, так і в засіданні церковного суду в усній чи письмовій формі. Ці пояснення підлягають перевірці та оцінці церковним судом разом з іншими доказами.

2. Усне пояснення заноситься до протоколу і підписується стороною, що дала відповідні пояснення. Письмове пояснення приєднується до матеріалів справи.

3. Заявник попереджається про канонічну відповідальність за завідомо неправдивий донос про нібито вчинене церковне правопорушення.

Стаття 17. Документи.

1. Документами є письмові матеріали на паперовому або електронному носії (включаючи протоколи огляду речових доказів), що містять відомості про обставини, які стосуються справи.

2. Документи надаються в оригіналі або у формі копії.

Копії документів, що вимагають згідно з державним законодавством нотаріального посвідчення, мають бути нотаріально засвідчені.

Копії документів, видані канонічним підрозділом Руської Православної Церкви, мають бути засвідчені уповноваженою особою цього канонічного підрозділу.

Оригінали документів надаються, коли справу неможливо вирішити без цих оригіналів або коли надано копії документів, різних за своїм змістом.

3. Оригінали документів, які використовуються у справі, повертаються особам, що надали їх, після набрання рішенням церковного суду законної сили. При цьому до матеріалів справи додаються копії цих документів, засвідчені секретарем церковного суду.

Стаття 18. Показання свідків.

1. Свідком є особа, якій відомі будь-які відомості про обставини, що стосуються справи.

2. Особа, що клопоче про виклик свідка, зобов'язана вказати, які обставини справи може підтвердити свідок, і повідомити церковному суду його прізвище, ім'я, по-батькові та місце проживання (служіння або роботи в канонічному підрозділі Руської Православної Церкви).

3. У разі залучення церковним судом свідків їх повинно бути не менше двох (Апостольське 75 правило; II Вселенського Собору 2 правило). При цьому не підлягають залученню як свідки:

  • особи, що знаходяться поза церковним спілкуванням (за винятком справ за звинуваченням у здійсненні церковних правопорушень проти ближнього та християнської моралі (Карфагенського Собору 144 правило; Апостольське 75 правило; II Вселенського Собору 6 правило);
  • особи, які відповідно до державного законодавства є недієздатними;
  • особи, засуджені церковним судом за завідомо неправдивий донос або лжесвідчення (II Вселенського Собору 6 правило);
  • клірики за обставинами, що стали відомі їм зі сповіді.

4. Особа, що згідна виступити свідком, з'являється до церковного суду у визначений час і дає показання. Усні свідчення вносяться до протоколу і підписуються свідком, що надав відповідні показання. Письмові свідчення приєднуються до матеріалів справи. При наданні показань свідок попереджається про канонічну відповідальність за лжесвідчення і складає присягу.

5. У разі потреби церковний суд може повторно отримати показання свідків, зокрема, для з'ясування суперечностей в їхніх свідченнях.

Стаття 19. Речові докази.

1. Речовими доказами є речі та інші предмети, за допомогою яких з'ясовуються обставини справи.

2. Речові докази при підготовці справи до розгляду в церковному суді оглядаються за місцем знаходження. У разі потреби речові докази можуть бути доставлені для огляду до церковного суду. Дані огляду вносяться до протоколу.

3. Речові докази після набрання рішенням церковного суду законної сили повертаються особам, від яких вони були отримані, або ж передаються особам, що мають право на ці предмети.

4. У разі необхідності огляду (доставки до церковного суду) речових доказів, що знаходяться на території певної єпархії, голова церковного суду за узгодженням з єпархіальним архієреєм відповідної єпархії відряджає до цієї єпархії співробітника апарату церковного суду для огляду (доставки до церковного суду) необхідного речового доказу. Співробітник апарату церковного суду складає протокол огляду речового доказу і в разі потреби здійснює фотографування (відеозапис).

За клопотанням голови церковного суду єпархіальний архієрей може послати для огляду (доставки до церковного суду) необхідного речового доказу благочинного того благочиння, на території якого знаходиться речовий доказ. У цьому разі благочинному доручається скласти протокол огляду речового доказу і при потребі здійснити фотографування (відеозапис).

Стаття 20. Аудіо- та відеозаписи.

Особа, що надає до церковного суду аудіо- та (або) відеозаписи на електронному або іншому носієві, зобов'язана вказати місце та час здійснення аудіо- та (або) відеозаписів, а також відомості про осіб, що їх провели.

Стаття 21. Висновки експертів.

1. При виникненні в процесі розгляду справи питань, що вимагають спеціальних знань, церковний суд призначає експертизу.

Експертом може виступати особа, що має спеціальні знання з питань, які розглядаються церковним судом.

Проведення експертизи може бути доручено конкретному експертові або декільком експертам.

2. Експерт дає обґрунтований письмовий висновок з поставлених перед ним питань і подає його до церковного суду, що призначив експертизу. Висновок експерта повинен містити детальний опис проведеного дослідження, зроблені в результаті його висновки та відповіді на поставлені церковним судом питання. Експерт може бути запрошений в засідання церковного суду, залучений до участі в отриманні, огляді і дослідженні речових та інших доказів.

3. У випадку, якщо буде встановлено зацікавленість експерта в результаті справи церковний суд має право доручити проведення експертизи іншому експертові.

4. У разі недостатньої виразності або неповноти висновку експерта, а також у зв'язку з наявністю суперечностей у висновках декількох експертів церковний суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення тому самому або іншому експертові.

Стаття 22. Строки церковного судочинства.

1. Дії церковного суду та осіб, які беруть участь у справі, здійснюються в строки, що встановлені церковним судом, якщо інше не передбачено цим Положенням.

2. Особам, що пропустили встановлений строк з причин, визнаних церковним судом поважними, пропущений строк (за розсудом церковного суду) може бути відновлено. Заява про відновлення пропущеного строку подається до відповідного церковного суду.

 

РОЗДІЛ II. ЄПАРХІАЛЬНИЙ СУД

Стаття 23. Порядок створення єпархіального суду.

1. Єпархіальні суди створюються згідно з рішенням єпархіального архієрея (глава VII Статуту Руської Православної Церкви).

2. Як виняток (з благословення Патріарха Московського і всієї Русі) функції єпархіального суду в єпархії може бути покладено на єпархіальну раду.

У цьому випадку повноваження голови єпархіального суду виконує єпархіальний архієрей або уповноважений ним член єпархіальної ради; повноваження заступника голови єпархіального суду та секретаря покладаються згідно з розсудом єпархіального архієрея на членів єпархіальної ради.

Єпархіальна рада здійснює церковне судочинство в порядку, передбаченому цим Положенням для єпархіальних судів. Рішення єпархіальної ради можуть бути оскаржені в Загальноцерковному суді другої інстанції або переглянуті Загальноцерковним судом у порядку нагляду згідно з правилами, передбаченими цим Положенням для рішень єпархіальних судів.

Стаття 24. Справи, що підлягають розгляду в єпархіальному суді.

Єпархіальний суд розглядає:

  • щодо кліриків — справи за обвинуваченням у вчиненні церковних правопорушень, передбачених затвердженим Священним Синодом переліком, що тягнуть за собою канонічні обмеження (покарання) у вигляді звільнення з посади, звільнення за штат, тимчасової або довічної заборони в священнослужінні, позбавлення сану, відлучення від Церкви;
  • щодо мирян, які належать до розряду церковно-посадових осіб, а також ченців — справи за обвинуваченням у вчиненні церковних правопорушень, передбачених затвердженим Священним Синодом переліком, що тягнуть за собою канонічні обмеження (покарання) у вигляді звільнення з посади, тимчасового відлучення від церковного спілкування або відлучення від Церкви;
  • інші справи, які за розсудом єпархіального архієрея вимагають дослідження, включаючи справи з найбільш суттєвих спорів та розбіжностей між кліриками, передбачених статтею 2 цього Положення.

Стаття 25. Склад єпархіального суду.

1. Єпархіальний суд складається не менше ніж з п'яти суддів, що мають єпископський або священицький сан.

2. Голову, заступника голови і секретаря єпархіального суду призначає єпархіальний архієрей. Інші судді єпархіального суду обираються Єпархіальними зборами за поданням єпархіального архієрея.

3. Строк повноважень суддів єпархіального суду  три роки, з можливістю перепризначення або переобрання на новий строк (без обмеження числа перепризначень (переобрань).

4. Усі судді єпархіального суду перед вступом на посаду (на першому засіданні суду) складають присягу у присутності єпархіального архієрея.

5. Дострокове припинення повноважень суддів єпархіального суду на підставах, передбачених статтею 8 цього Положення, здійснюється рішенням єпархіального архієрея. В разі утворення вакансій право призначати суддів єпархіального суду, що тимчасово виконують обов'язки (до призначення або обрання суддів в установленому порядку) належить єпархіальному архієреєві. За дорученням єпархіального архієрея заступник голови єпархіального суду може тимчасово виконувати обов'язки голови єпархіального суду. Особи, що тимчасово виконують обов'язки голови або суддів єпархіального суду, мають права і несуть обов'язки, передбачені цим Положенням, відповідно, для голови або суддів єпархіального суду.

6. Справи щодо обвинувачення кліриків в здійсненні церковних правопорушень, що тягнуть за собою канонічні обмеження у вигляді довічної заборони в священнослужінні, позбавлення сану, відлучення від Церкви єпархіальний суд розглядає у повному складі.

Інші справи єпархіальний суд розглядає у складі не менше трьох суддів, включаючи голову єпархіального суду або його заступника.

Стаття 26. Забезпечення діяльності єпархіального суду.

1. Забезпечення діяльності єпархіального суду покладається на апарат єпархіального суду, співробітники якого призначаються єпархіальним архієреєм.

2. Єпархіальний суд фінансується за рахунок коштів єпархіального бюджету.

3. Розглянуті єпархіальним судом справи зберігаються в архіві єпархіального суду протягом п'яти років з моменту закінчення провадження у справі. Після закінчення цього строку справи передаються на зберігання в архів Єпархії.

 

РОЗДІЛ III. ЗАГАЛЬНОЦЕРКОВНИЙ СУД

Стаття 27. Порядок створення Загальноцерковного суду.

Загальноцерковний суд створюється за рішенням Архієрейського Собору.

Стаття 28. Справи, підсудні Загальноцерковному суду

1. Загальноцерковний суд, як церковний суд першої інстанції, розглядає:

  • щодо архієреїв (за винятком Патріарха Московського і всієї Русі) — справи за обвинуваченням у вчиненні церковних правопорушень, передбачених затвердженим Священним Синодом переліком, які тягнуть за собою канонічні обмеження (покарання) у вигляді звільнення від управління Єпархією, звільнення на спокій, тимчасової або довічної заборони у священнослужінні, позбавлення сану, відлучення від Церкви;
  • щодо кліриків, призначених рішенням Священного Синоду або указом Патріарха Московського і всієї Русі на посаду керівників Синодальних та інших загальноцерковних установ, — справи за обвинуваченням у вчиненні церковних правопорушень, передбачених затвердженим Священним Синодом переліком, які тягнуть за собою канонічні обмеження (покарання) у вигляді звільнення з посади, тимчасової або довічної заборони у священнослужінні, позбавлення сану, відлучення від Церкви;
  • щодо інших осіб, призначених рішенням Священного Синоду або указом Патріарха Московського і всієї Русі на посаду керівників Синодальних та інших загальноцерковних установ, — справи за обвинуваченням у вчиненні церковних правопорушень, передбачених затвердженим Священним Синодом переліком, які тягнуть за собою канонічні обмеження (покарання) у вигляді звільнення з посади, тимчасового відлучення від церковного спілкування або відлучення від Церкви;
  • інші справи щодо вищевказаних осіб, передані Патріархом Московським і всієї Русі або Священним Синодом до Загальноцерковного суду першої інстанції, включаючи справи з найбільш суттєвих спорів та розбіжностей між архієреями, передбачених статтею 2 цього Положення.

Щодо кліриків та інших осіб, призначених рішенням Священного Синоду або указом Патріарха Московського і всієї Русі на посаду керівників Синодальних та інших загальноцерковних установ, Загальноцерковний суд розглядає виключно ті справи, які пов'язані з посадовою діяльністю цих осіб у відповідних установах. В інших справах вказані особи підсудні відповідним єпархіальним судам.

2. Загальноцерковний суд, як церковний суд другої інстанції, розглядає справи:

  • розглянуті єпархіальними судами та подані єпархіальними архієреями до Загальноцерковного суду для остаточного вирішення;
  • за апеляційними скаргами сторін на рішення єпархіальних судів;
  • розглянуті вищими церковно-судовими інстанціями Руської Православної Церкви Закордоном або Самокерованих Церков (за наявності в даних Церквах вищих церковно-судових інстанцій) і передані Предстоятелями відповідних Церков до Загальноцерковного суду;
  • щодо апеляційних скарг сторін на рішення вищих церковно-судових інстанцій Руської Православної Церкви Закордоном або Самокерованих Церков (за наявності в даних Церквах вищих церковно-судових інстанцій).

3. За дорученням Патріарха Московського і всієї Русі або Священного Синоду Загальноцерковний суд має право переглянути в порядку нагляду рішення єпархіальних судів, що набрали законної сили.

Стаття 29. Склад Загальноцерковного суду.

1. Загальноцерковний суд складається з голови і чотирьох членів в архієрейському сані, які обираються Архієрейським Собором за поданням Президії Архієрейського Собору строком на чотири роки з правом наступного переобрання на новий термін (але не більше трьох строків поспіль). Заступник голови і секретар Загальноцерковного суду призначаються Патріархом Московським і всієї Русі з членів Загальноцерковного суду.

2. Дострокове припинення повноважень голови або членів Загальноцерковного суду на підставах, передбачених статтею 8 цього Положення, здійснюється рішенням Священного Синоду на чолі з Патріархом Московським і всієї Русі з наступним затвердженням Архієрейським Собором. У випадку появи нових вакансій право призначати суддів Загальноцерковного суду, що тимчасово виконують обов'язки (до обрання суддів в установленому порядку) належить Священному Синоду на чолі з Патріархом Московським і всієї Русі, а у випадках, що не терплять зволікання — Патріархові Московському і всієї Русі.

За дорученням Патріарха Московського і всієї Русі заступник голови Загальноцерковного суду може тимчасово виконувати обов'язки Голови Загальноцерковного суду.

Архієреї, що тимчасово виконують обов'язки голови або суддів Загальноцерковного суду, мають права і несуть обов'язки, передбачені цим Положенням, відповідно, для голови або суддів Загальноцерковного суду.

3. Справи за обвинуваченням архієреїв у здійсненні церковних правопорушень Загальноцерковний суд розглядає у повному складі.

Інші справи Загальноцерковний суд розглядає у складі не менше трьох суддів на чолі з головою Загальноцерковного суду або його заступника.

Стаття 30. Забезпечення діяльності і місцезнаходження Загальноцерковного суду. Архів Загальноцерковного суду.

1. Забезпечення діяльності Загальноцерковного суду та підготовка відповідних справ до розгляду покладається на апарат Загальноцерковного суду. Кількість та склад співробітників апарату Загальноцерковного суду визначається Патріархом Московським і всієї Русі за поданням голови Загальноцерковного суду.

2. Загальноцерковний Суд фінансується за рахунок коштів загальноцерковного бюджету.

3. Засідання Загальноцерковного суду проводяться у м. Москві. З благословення Патріарха Московського і всієї Русі Загальноцерковний суд може проводити виїзні засідання на території єпархій Руської Православної Церкви.

4. Розглянуті Загальноцерковним судом справи зберігаються в архіві Загальноцерковного суду протягом п'яти років з моменту закінчення провадження у справі. Після закінчення цього строку справи передаються на зберігання в архів Московської Патріархії.

 

РОЗДІЛ IV. СУД АРХІЄРЕЙСЬКОГО СОБОРУ

Стаття 31. Справи, підсудні Архієрейському Собору.

1. Архієрейський Собор, як церковний суд першої і останньої інстанції, розглядає справи щодо догматичних та канонічних відступлень в діяльності Патріарха Московського і всієї Русі.

2. Архієрейський Собор, як церковний суд другої інстанції, розглядає справи щодо архієреїв і керівників Синодальних та інших загальноцерковних установ:

  • розглянуті Загальноцерковним судом першої інстанції і подані Патріархом Московським і всієї Русі або Священним Синодом на розгляд Архієрейського Собору для винесення остаточного рішення;
  • за апеляційними скаргами архієреїв або керівників Синодальних та інших загальноцерковних установ на рішення Загальноцерковного Суду першої інстанції, що набрали законної сили.

Священний Синод або Патріарх Московський і всієї Русі мають право подати на розгляд Архієрейського Собору інші справи, підсудні нижчестоящим церковним судам, у разі, якщо дані справи вимагають авторитетного судово-соборного рішення.

3. Архієрейський Собор є судом вищої інстанції для архієреїв Руської Православної Церкви Закордоном, Самокерованих Церков та Екзархатів Руської Православної Церкви.

4. Архієрейський Собор має право:

  • переглянути в порядку нагляду рішення Загальноцерковного суду, що набрали законної сили;
  • розглянути за поданням Патріарха Московського і всієї Русі або Священного Синоду питання про полегшення або скасування канонічного обмеження (покарання) щодо особи, засудженої попереднім Архієрейським Собором (за наявності відповідного клопотання цієї особи).

Стаття 32. Порядок формування і повноваження Судової комісії Архієрейського Собору.

У разі потреби розгляду конкретних справ щодо церковних правопорушень Архієрейський Собор формує Судову комісію Архієрейського Собору у складі голови і не менше чотирьох членів в архієрейському сані, які обираються Архієрейським Собором за поданням Священного Синоду на період відповідного Архієрейського Собору. Секретар Судової комісії Архієрейського Собору призначається Священним Синодом із членів цієї комісії.

Судова комісія Архієрейського Собору вивчає матеріали справи, складає довідку, що містить канонічний (із застосуванням норм церковного права) аналіз обставин справи, і подає Архієрейському Собору відповідну доповідь з додатком необхідних документів.

 

РОЗДІЛ V. ПОРЯДОК ЦЕРКОВНОГО СУДОЧИНСТВА

Глава 5. Порядок церковного судочинства в єпархіальних судах і в Загальноцерковному суді першої інстанції.

§1. Прийняття справи до розгляду.

Стаття 33. Порядок прийняття справи до розгляду. Строки розгляду справи.

1. Справа, що вимагає дослідження, передається єпархіальним архієреєм до єпархіального суду за наявності наступних підстав:

  • заяви про церковне правопорушення;
  • повідомлення про церковне правопорушення, отриманого з інших джерел.

Про передання справи до єпархіального суду єпархіальний архієрей виносить відповідне розпорядження, яке надсидо єпархіального суду разом із заявою про церковне правопорушення (при його наявності) та іншими відомостями про церковне правопорушення.

Рішення єпархіального суду у справі приймається не пізніше як через один місяць від дня винесення єпархіальним архієреєм розпорядження про передання справи до єпархіального суду. Якщо є потреба у більш ретельному дослідженні справи єпархіальний архієрей може продовжити цей строк при наявності мотивованого клопотання голови єпархіального суду.

У разі, якщо справа не підлягає повноваженням єпархіального суду даної єпархії, єпархіальний архієрей повідомляє відомості про церковне правопорушення єпархіальному архієреєві тієї єпархії, в юрисдикції якого знаходиться звинувачувана особа.

2. Загальноцерковний суд першої інстанції приймає справу до розгляду на підставі розпорядження Патріарха Московського і всієї Русі або Священного Синоду. Справа передається до Загальноцерковного суду першої інстанції за наявності наступних підстав:

  • заяви про церковне правопорушення;
  • повідомлення про вчинене церковне правопорушення, отриманого з інших джерел.

Патріарх Московський і всієї Русі або Священний Синод визначають строки розгляду справи в Загальноцерковному суді першої інстанції. Продовження цих строків здійснюється Патріархом Московським і всієї Русі або Священним Синодом за мотивованим клопотанням голови Загальноцерковного суду.

У разі звинувачення особи, підсудної Загальноцерковному суду першої інстанції, у вчиненні особливо тяжкого церковного правопорушення, що тягне за собою канонічне покарання у вигляді позбавлення сану або відлучення від Церкви, Патріарх Московський і всієї Русі або Священний Синод мають право до прийняття Загальноцерковним судом першої інстанції відповідного рішення тимчасово звільнити звинувачувану особу з посади або тимчасово заборонити в священнослужінні.

У разі, якщо справа, що надійшла до Загальноцерковного суду, підлягає повноваженню єпархіального суду, секретар Загальноцерковного суду повідомляє дані про церковне правопорушення єпархіальному архієреєві тієї єпархії, в юрисдикції якого знаходиться звинувачувана особа.

Стаття 34. Подання заяви про церковне правопорушення.

1. Заява про церковне правопорушення, що підлягає розгляду єпархіальним судом, підписується і подається членом або канонічним підрозділом Руської Православної Церкви на ім'я єпархіального архієрея тієї єпархії, в юрисдикції якої знаходиться звинувачувана особа.

Заява про церковне правопорушення, що підлягає розгляду єпархіальним судом, подається (або надсилається поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення) в єпархіальне управління.

2. Заява про церковне правопорушення архієрея, що підлягає розгляду Загальноцерковним судом, підписується і подається на ім'я Патріарха Московського і всієї Русі:

  • щодо єпархіального архієрея — будь-яким архієреєм або кліриком (канонічним підрозділом), що знаходиться в юрисдикції відповідного єпархіального архієрея;
  • щодо вікарного архієрея — будь-яким архієреєм або кліриком (канонічним підрозділом) тієї єпархії, в юрисдикції якої знаходиться відповідний вікарний архієрей;
  • щодо архієреїв, які перебувають на спокої або за штатом — єпархіальним архієреєм тієї єпархії, на території якої вчинено церковне правопорушення.

Заява про церковне правопорушення керівника Синодальної та іншої загальноцерковної установи, призначеного на посаду рішенням Священного Синоду або указом Патріарха Московського і всієї Русі, підписується і подається на ім'я Патріарха Московського і всієї Русі або Священного Синоду не менше ніж трьома відповідальними співробітниками.

Заява про церковне правопорушення, що підлягає розгляду Загальноцерковним судом, подається (або надсилається поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення) в Московську Патріархію.

3. Не приймаються до розгляду заяви, що надійшли від осіб:

  • що знаходяться поза церковним спілкуванням (за винятком справ щодо обвинувачення у вчиненні церковних правопорушень проти ближнього та християнської моралі (Карфагенського Собору 144 правило; Апостольське 75 правило; II Вселенського Собору 6 правило);
  • недієздатних відповідно до державного законодавства;
  • засуджених церковним судом за завідомо неправдивий донос або лжесвідчення (II Вселенського Собору 6 правило);
  • від осіб, що відкрито ведуть порочний спосіб життя (Карфагенського Собору 129 правило);
  • від кліриків за обставинами, що стали відомі їм зі сповіді.

Стаття 35. Заява про церковне правопорушення.

1. Заяву про церковне правопорушення підписує заявник. Анонімна заява про церковне правопорушення не може слугувати приводом для розгляду справи в церковному суді.

2. У заяві про церковне правопорушення повинні міститися:

  • відомості про заявника із зазначенням його місця проживання або, якщо заявником є канонічний підрозділ Руської Православної Церкви, його місця знаходження;
  • відомі заявникові дані про звинувачену особу;
  • викладення того, у чому полягає церковне правопорушення;
  • обставини, на яких заявник ґрунтує свої твердження, і докази, що підтверджують ці обставини;
  • перелік документів, що додаються до заяви.

Стаття 36. Залишення заяви про церковне правопорушення без розгляду і припинення провадження у справі.

Церковний суд залишає заяву про церковне правопорушення без розгляду і припиняє провадження у справі в разі, якщо на етапі підготовки справи до розгляду або під час розгляду справи встановлено наступні обставини:

  • обвинуваченою є особа, що не підпадає під церковний суд;
  • заяву підписано і подано особою, що не має згідно зі статтею 34 цього Положення повноважень для її підписання і подання до церковного суду;
  • очевидною є відсутність церковного правопорушення (або підсудного церковному суду спору (розбіжності);
  • очевидною є непричетність звинуваченої особи до церковного правопорушення;
  • вчинення церковного правопорушення (виникнення спору або розбіжності) до набуття чинності цього Положення з урахуванням правил, передбачених пунктом 1 статті 62 цього Положення.

Стаття 37. Виправлення недоліків в заяві про церковне правопорушення.

Якщо заяву про церковне правопорушення подано без дотримання вимог, передбачених статтею 35 цього Положення, секретар церковного суду пропонує заявникові привести заяву у відповідність з установленими вимогами.

 

§ 2. Розгляд справи.

Стаття 38. Підготовка справи до розгляду в церковному суді.

1. Підготовка справи до розгляду в церковному суді здійснюється апаратом церковного суду у взаємодії з секретарем церковного суду і передбачає:

  • уточнення обставин щодо справи;
  • складання довідки, що містить канонічний (із застосуванням норм церковного права) аналіз обставин щодо справи;
  • визначення складу осіб, що беруть участь у справі;
  • зібрання необхідних доказів, включаючи (у разі потреби) опитування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі, яке здійснюється апаратом (секретарем) церковного суду з дозволу голови церковного суду;
  • контроль за своєчасним поданням викликів до церковного суду;
  • інші підготовчі дії.

2. За клопотанням голови церковного суду єпархіальний архієрей може доручити благочинному того благочиння, на території якого вчинено церковне правопорушення, посприяти церковному суду у підготовці справи до розгляду.

Стаття 39. Засідання церковного суду.

1. Розгляд справи відбувається на судовому засіданні церковного суду з обов'язковим попереднім сповіщенням сторін про час та місце засідання. За розсудом церковного суду на судове засідання можуть бути викликані інші особи, що беруть участь у справі. У разі, якщо під час підготовки справи до розгляду заявник був опитаний в порядку, встановленому пунктом 1 статті 38 цього Положення, церковний суд має право розглянути справу за відсутності заявника.

2. На час засідань церковного суду на аналої (столі) кладеться Святий Хрест та Євангеліє.

3. Засідання церковного суду починається і закінчується молитвою.

4. Церковний суд при розгляді справи досліджує підготовлені апаратом церковного суду матеріали, а також наявні докази: заслуховує пояснення сторін та інших осіб, що беруть участь у справі; показання свідків; знайомиться з документами, у тому числі з протоколами огляду речових доказів і висновками експертів; оглядає доставлені в судове засідання речові докази; прослуховує аудіозаписи і переглядає відеозаписи.

За розсудом церковного суду пояснення звинуваченої особи можуть заслуховуватись за відсутності заявника та інших осіб, що беруть участь у справі.

При розгляді Загальноцерковним судом першої інстанції справ щодо архієреїв, пояснення звинуваченої особи заслуховують за відсутності заявника та інших осіб, що беруть участь у справі, якщо звинувачена особа не наполягає на дачі пояснень у присутності вказаних осіб.

5. Розгляд справи відбувається усно. Засідання церковного суду у кожній справі ведеться без перерви, за винятком часу, призначеного для відпочинку. Одночасний розгляд декількох справ на одному судовому засіданні не допускається.

6. Розгляд справи відбувається при незмінному складі суддів церковного суду, за винятком випадків, передбачених статтями 8 і 9 цього Положення. У разі заміни суддів справа розглядається наново (якщо є потреба — з викликом сторін, свідків та інших осіб, що беруть участь у справі).

Стаття 40. Наслідки неявки в засідання церковного суду осіб, що беруть участь у справі.

1. Викликані у церковний суд особи, що беруть участь у справі, але не мають можливості з'явитися у церковний суд, зобов'язані сповістити церковний суд про причини неявки і надати докази поважності цих причин.

2. Якщо обидві сторони, що сповіщені про час та місце засідання церковного суду, не з'явилися на засідання, церковний суд відкладає розгляд справи до двох разів, якщо причини їх неявки визнані поважними.

3. Церковний суд має право розглянути справу у разі неявки будь-якої із сторін, сповіщених про час та місце засідання церковного суду, якщо ними не надано відомості про причини неявки або церковний суд визнає причини їхньої неявки неповажними.

4. У разі, якщо характер переданої на розгляд церковного суду справи може тягти за собою заборону в священнослужінні або позбавлення сану, церковний суд у разі неявки на засідання звинуваченої особи відкладає розгляд справи до двох разів. Якщо звинувачена особа не з'явиться на судове засідання втретє (при тому, що причини неявки виявляться неповажними) церковний суд розглядає справу за відсутності звинуваченої особи.

5. У разі неявки на засідання церковного суду інших осіб, що беруть участь у справі, церковний суд на власний розсуд, незалежно від причин неявки, вирішує питання про можливість розгляду справи за їх відсутності.

6. Якщо сторони або інші особи, що беруть участь у справі, без поважних причин покинули засідання церковного суду під час розгляду справи, церковний суд розглядає справу за їх відсутності.

Стаття 41. Право церковного суду відкласти розгляд справи.

1. Розгляд справи може бути відкладено на розсуд церковного суду, зокрема, в наступних випадках:

  • у разі необхідності отримання додаткових доказів;
  • неявки на засідання церковного суду осіб, що беруть участь у справі;
  • необхідності залучення до участі у справі інших осіб;
  • неможливості розгляду цієї справи до закінчення іншої справи, що розглядається церковним або державним судом чи органом;
  • заміни суддів церковного суду на підставах, передбачених статтями 8 і 9 цього Положення;
  • у разі, коли невідоме місцезнаходження звинуваченої особи.

2. Розгляд справи триває після усунення обставин, у зв'язку з якими церковний суд відклав розгляд справи.

Стаття 42. Порядок вирішення питань церковним судом.

1. Питання, що виникають при розгляді справи церковним судом, вирішуються суддями церковного суду більшістю голосів. При рівності голосів вирішальним є голос головуючого.

2. Суддя церковного суду не має права утриматися від голосування.

Стаття 43. Обов'язковість ведення протоколу.

В ході кожного засідання церковного суду, а також в інших передбачених цим Положенням випадках складається протокол, який повинен відображати усі необхідні відомості про розгляд справи або вчинення церковним судом окремої дії.

Стаття 44. Порядок складання та зміст протоколу засідання церковного суду.

1. Протокол засідання церковного суду ведеться секретарем і повинен містити усі необхідні відомості про розгляд справи.

2. Протокол засідання церковного суду має бути підписаний головуючим і секретарем церковного суду не пізніше, ніж через три робочі дні після закінчення засідання.

3. В протоколі засідання церковного суду вказують:

  • дату та місце засідання;
  • назву та склад церковного суду, що розглядає справу;
  • номер справи;
  • відомості про явку осіб, що беруть участь у справі;
  • пояснення сторін та інших осіб, що беруть участь у справі, підписані ними;
  • показання свідків, підписані ними;
  • відомості про оголошення документів і висновків експертів, дані огляду речових доказів, прослуховування аудіозаписів, перегляду відеозаписів;
  • відомості про проведення церковним судом примирливої процедури, передбаченої пунктом 3 статті 6 цього Положення;
  • дату складання протоколу.

 

§ 3. Рішення церковного суду.

Стаття 45. Прийняття та оголошення рішення церковного суду.

1. При винесенні рішення церковний суд розглядає наступні питання:

  • встановлення факту церковного правопорушення;
  • встановлення факту вчинення церковного правопорушення звинуваченою особою;
  • канонічна (із застосуванням норм церковного права) оцінка церковного правопорушення;
  • наявність провини звинуваченої особи у вчиненні певного церковного правопорушення;
  • наявність обставин, що пом'якшують або обтяжують провину.

У разі необхідності притягнення звинуваченої особи до канонічної відповідальності визначається можливе з точки зору церковного суду канонічне обмеження (покарання) щодо звинуваченої особи.

2. Рішення церковного суду ухвалюється суддями, що входять до складу церковного суду у цій справі, в порядку, передбаченому статтею 42 цього Положення.

3. Після ухвалення і підписання церковним судом рішення головуючий на засіданні церковного суду оголошує сторонам прийняте рішення, роз'яснює порядок його затвердження, а також порядок та умови оскарження. У разі відсутності якої-небудь із сторін на засіданні церковного суду секретар церковного суду (протягом трьох робочих днів від дня проведення відповідного засідання) повідомляє стороні, яка була відсутня на засіданні, інформацію про ухвалене рішення.

Стаття 46. Зміст рішення церковного суду.

1. У рішенні церковного суду повинні міститися: дата ухвалення рішення; назва та склад церковного суду, що ухвалив рішення; опис суті справи; висновок про винність (невинність) звинуваченої особи і канонічна (із застосуванням норм церковного права) оцінка діяння; рекомендація можливого, з точки зору церковного суду, канонічного обмеження (покарання) у разі потреби притягнення звинуваченої особи до канонічної відповідальності.

2. Рішення церковного суду має бути підписане усіма суддями церковного суду, що брали участь в засіданні. Суддя церковного суду, не згідний з прийнятим рішенням, може викласти у письмовій формі свою власну думку, яка приєднується до матеріалів справи, але при оголошенні сторонам ухваленого у справі рішення церковного суду не оголошується.

Стаття 47. Набрання рішенням єпархіального суду законної сили.

1. Ухвалене єпархіальним судом рішення разом з протоколами судових засідань та іншими матеріалами справи передається головою єпархіального суду на розгляд єпархіального архієрея не пізніше, ніж через п'ять робочих днів від дня ухвалення рішення.

2. Єпархіальний архієрей затверджує рішення єпархіального суду своєю резолюцією, яка повинна містити:

  • вказаний вид і строки канонічного обмеження, покарання (у разі притягнення звинуваченої особи до канонічної відповідальності), або вказівку про звільнення звинуваченої особи від канонічної відповідальності;
  • підпис та печатку єпархіального архієрея;
  • дату винесення резолюції.

Рішення єпархіального суду (за винятком повторних рішень, прийнятих в порядку, передбаченому статтею 48 цього Положення) затверджуються єпархіальним архієреєм не раніше, ніж через п'ятнадцять робочих днів від дня їх прийняття.

3. Рішення єпархіального суду набирають законної сили з моменту їх затвердження єпархіальним архієреєм, а у випадках, передбачених пунктом 4 цієї статті — з моменту затвердження відповідних канонічних обмежень (покарань) Патріархом Московським і всієї Русі або Священним Синодом.

4. Патріарх Московський і всієї Русі затверджує накладені єпархіальним архієреєм канонічні обмеження у вигляді довічної заборони в священнослужінні, позбавлення сану або відлучення від Церкви.

Священний Синод на чолі з Патріархом Московським і всієї Русі накладає на настоятелів (настоятельок) єпархіальних монастирів покарання у вигляді звільнення із займаної посади.

Рішення єпархіального суду у таких справах з відповідною попередньою резолюцією єпархіального архієрея та матеріалами справи подаються єпархіальним архієреєм (протягом п'яти робочих днів від дня винесення єпархіальним архієреєм резолюції) на затвердження Патріархові Московському і всієї Русі або Священному Синоду.

5. За відсутності єпархіального архієрея, зокрема, у разі вдівства єпархії, розгляд питання про затвердження рішення єпархіального суду відкладається до повернення (призначення на посаду) єпархіального архієрея або до покладання обов'язків з тимчасового управління єпархією на єпархіального архієрея іншої єпархії.

6. Протягом трьох робочих днів від дня винесення єпархіальним архієреєм резолюції у справі секретар єпархіального суду вручає сторонам під розписку (надсилає поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення) підписане головою єпархіального суду повідомлення, що містить інформацію про резолюцію єпархіального архієрея.

Стаття 48. Перегляд справи єпархіальним судом. Умови оскарження рішень єпархіального суду.

1. У разі якщо єпархіальний архієрей не задоволений результатами розгляду справи в єпархіальному суді, справа повертається до єпархіального суду на повторний розгляд.

При незгоді з повторним рішенням єпархіального суду у цій справі єпархіальний архієрей приймає власне попереднє рішення, яке набирає законної сили негайно. Відповідна справа направляється єпархіальним архієреєм до Загальноцерковного суду другої інстанції для ухвалення остаточного рішення.

2. Справа може бути повернена єпархіальним архієреєм до єпархіального суду на повторний розгляд також у наступних випадках:

  • при виявленні суттєвих обставин справи, які не були відомі єпархіальному суду на момент розгляду справи і які є підставою для її перегляду;
  • поданні єпархіальному архієреєві належно мотивованого письмового клопотання сторони про перегляд справи.

3. Клопотання сторони про перегляд справи подається (або надсилається поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення) в єпархіальне управління на ім'я єпархіального архієрея протягом п'яти робочих днів від дня ухвалення єпархіальним судом відповідного рішення.

У разі пропуску встановленого цим пунктом строку подання клопотання єпархіальний архієрей має право залишити клопотання без розгляду.

4. Перегляд справи здійснюється єпархіальним судом у порядку, встановленому § 2-3 цієї глави. Клопотання сторони про перегляд повторного рішення єпархіального суду не приймається до розгляду.

5. Рішення єпархіального суду, що містять резолюцію єпархіального архієрея, можуть бути оскаржені сторонами у Загальноцерковному суді другої інстанції виключно в наступних випадках:

  • недотримання єпархіальним судом встановленого цим Положенням порядку церковного судочинства;
  • у разі належно мотивованої незгоди сторони з повторним рішенням єпархіального суду, прийнятим за клопотанням сторони про перегляд справи.

Рішення єпархіального суду оскаржуються в порядку, передбаченому главою 6 цього Положення. Рішення єпархіального суду, що містять резолюцію єпархіального архієрея про звільнення звинуваченої особи з посади або про переведення клірика на інше місце служіння, оскарженню не підлягають.

Стаття 49. Набрання рішенням Загальноцерковного суду першої інстанції законної сили.

1. Прийняте Загальноцерковним судом першої інстанції рішення разом з протоколами судових засідань та іншими матеріалами справи передається головою Загальноцерковного суду (протягом п'яти робочих днів з дня ухвалення рішення) на розгляд Патріарха Московського і всієї Русі.

На розгляд Священного Синоду подаються (протягом п'яти робочих днів від дня ухвалення рішення) рішення Загальноцерковного Суду першої інстанції, що передбачають як можливе канонічне обмеження (покарання):

  • звільнення звинуваченої особи з посади, на яку ця особа була призначена рішенням Священного Синоду;
  • інше канонічне обмеження (покарання), що має невідворотним наслідком звільнення з посади, на яку ця особа була призначена рішенням Священного Синоду.

2. Рішення Загальноцерковного суду першої інстанції набирають законної сили з моменту їх затвердження резолюцією Патріарха Московського і всієї Русі.

3. Рішення Загальноцерковного суду першої інстанції, що надійшли на розгляд Священного Синоду, набирають законної сили з моменту їх затвердження резолюцією Священного Синоду. До розгляду справи Священним Синодом Патріарх Московський і всієї Русі (у разі потреби) має право прийняти тимчасове рішення, яке набирає законної сили негайно і діє до моменту винесення Священним Синодом відповідної резолюції.

4. Протягом трьох робочих днів з дня винесення Патріархом Московським і всієї Русі або Священним Синодом резолюції у справі секретар Загальноцерковного суду вручає сторонам під розписку (надсилає поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення) підписане головою Загальноцерковного суду повідомлення, що містить інформацію про резолюцію Патріарха Московського і всієї Русі або Священного Синоду.

Стаття 50. Перегляд справи Загальноцерковним судом першої інстанції. Умови оскарження рішень Загальноцерковного суду першої інстанції.

1. У разі, якщо Патріарх Московський і всієї Русі або Священний Синод не задоволені результатами розгляду справи в Загальноцерковному суді першої інстанції, справа повертається до цього суду на новий розгляд.

У разі незгоди з повторним рішенням Загальноцерковного суду першої інстанції у цій справі Патріарх Московський і всієї Русі або Священний Синод приймають власне попереднє рішення, яке набирає законної сили негайно. Відповідна справа подається на розгляд найближчого Архієрейського Собору для ухвалення остаточного рішення.

2. Справу може бути повернено Патріархом Московським і всієї Русі або Священним Синодом до Загальноцерковного суду першої інстанції на новий розгляд також у наступних випадках:

  • при виявленні суттєвих обставин справи, які не були відомі Загальноцерковному суду першої інстанції на момент розгляду справи і які є підставою для його перегляду;
  • подання Патріархові Московському і всієї Русі або Священному Синоду належно мотивованого письмового клопотання сторони про перегляд справи у зв'язку з недотриманням Загальноцерковним судом першої інстанції встановленого цим Положенням порядку церковного судочинства.

3. Клопотання сторони про перегляд справи подається (або надсилається поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення) в Московську Патріархію протягом п'яти робочих днів від дня ухвалення Загальноцерковним судом першої інстанції відповідного рішення.

У разі пропуску встановленого цим пунктом строку подання клопотання Патріарх Московський і всієї Русі або Священний Синод мають право залишити клопотання без розгляду.

4. Перегляд справи здійснюється Загальноцерковним судом першої інстанції в порядку, встановленому § 2-3 цієї глави. Клопотання сторони про перегляд повторного рішення Загальноцерковного суду першої інстанції не приймається до розгляду.

5. Архієреї, які є сторонами у справі, можуть оскаржити на найближчому Архієрейському Соборі (у порядку, передбаченому главою 7 цього Положення) рішення щодо них Загальноцерковного суду першої інстанції, що набрали законної сили та передбачають:

  • заборону в священнослужінні;
  • звільнення від управління Єпархією (без переведення єпархіального архієрея на відповідну посаду в іншій єпархії);
  • інше канонічне обмеження (покарання), що має невідворотним наслідком звільнення від управління Єпархією (без переведення єпархіального архієрея на відповідну посаду в іншій єпархії).

Інші рішення Загальноцерковного суду першої інстанції, винесені щодо архієреїв (зокрема, рішення, що передбачають переведення єпархіального архієрея на відповідну посаду в іншій єпархії), оскарженню не підлягають.

6. Особи, в тому числі й клірики, призначені рішенням Священного Синоду або указом Патріарха Московського і всієї Русі на посаду керівників Синодальних та інших загальноцерковних установ, можуть оскаржити на найближчому Архієрейському Соборі (у порядку, передбаченому главою 7 цього Положення) рішення Загальноцерковного суду першої інстанції, що набрали законної сили, і передбачають відлучення вказаних осіб від Церкви або позбавлення кліриків сану.

Інші рішення Загальноцерковного суду першої інстанції, винесені щодо вказаних осіб, оскарженню не підлягають.

 

Глава 6. Порядок церковного судочинства в Загальноцерковному суді другої інстанції. Наглядове провадження у Загальноцерковному суді.

Стаття 51. Прийняття справи до розгляду. Строки розгляду апеляційних скарг на рішення єпархіальних судів.

1. Загальноцерковний суд другої інстанції приймає до розгляду справи, розглянуті єпархіальними судами і подані єпархіальними архієреями до Загальноцерковного суду для остаточного вирішення в порядку, передбаченому статтею 52 цього Положення.

2. Апеляційні скарги на рішення єпархіальних судів, що містять резолюцію єпархіального архієрея, приймаються Загальноцерковним судом другої інстанції до розгляду виключно за розпорядженням Патріарха Московського і всієї Русі або Священного Синоду.

Рішення за апеляційною скаргою приймається не пізніше ніж через один місяць із дня винесення Патріархом Московським і всієї Русі або Священним Синодом відповідного розпорядження про передання апеляційної скарги до Загальноцерковного суду другої інстанції. Продовження цього строку здійснюється Патріархом Московським і всієї Русі або Священним Синодом за мотивованим клопотанням голови Загальноцерковного суду.

Стаття 52. Клопотання єпархіального архієрея про остаточне вирішення Загальноцерковним судом справи, розглянутої єпархіальним судом.

1. Клопотання єпархіального архієрея про остаточне вирішення справи, розглянутої єпархіальним судом в порядку, передбаченому пунктом 1 статті 48 цього Положення, подається до Загальноцерковного суду з додатком матеріалів справи, а також повторного рішення єпархіального суду, з яким єпархіальний архієрей не погоджується. У клопотанні єпархіальний архієрей повинен вказати причини своєї незгоди з рішенням єпархіального суду, а також власне попереднє рішення у справі.

2. Якщо клопотання єпархіального архієрея подано без дотримання вимог, передбачених пунктом 1 цієї статті, секретар Загальноцерковного суду пропонує єпархіальному архієреєві привести клопотання у відповідність зі встановленими вимогами.

Стаття 53. Апеляційна скарга на рішення єпархіального суду.

1. Апеляційна скарга на рішення єпархіального суду подається на ім'я Патріарха Московського і всієї Русі або Священному Синоду звинуваченою особою чи заявником, за заявою якого відповідний єпархіальний суд розглянув справу. Апеляційна скарга повинна бути підписана особою, що подала скаргу. Анонімна апеляційна скарга не може бути підставою для розгляду справи в Загальноцерковному суді другої інстанції.

Апеляційна скарга подається (або надсилається поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення) в Московську Патріархію.

2. Апеляційна скарга на рішення єпархіального суду може бути поданою протягом десяти робочих днів від дня безпосереднього вручення сторонам (або з дня отримання ними поштою) письмового повідомлення про резолюцію єпархіального архієрея.

У разі пропуску строку подання апеляційної скарги Загальноцерковний суд другої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без розгляду.

3. Апеляційна скарга повинна містити:

  • відомості про особу, що подала скаргу, із зазначенням місця її проживання або, якщо апеляційну скаргу подано канонічним підрозділом Руської Православної Церкви, його місця знаходження;
  • відомості про оскаржуване рішення єпархіального суду;
  • докази (належні обґрунтування) апеляційної скарги;
  • прохання особи, що подала скаргу;
  • перелік документів, що додаються.

У разі подання апеляційної скарги без дотримання передбачених цим пунктом вимог секретар Загальноцерковного суду пропонує особі, що подала апеляційну скаргу, привести її у відповідність зі встановленими вимогами.

4. Загальноцерковний суд другої інстанції залишає апеляційну скаргу без розгляду в наступних випадках:

  • апеляційну скаргу підписано і подано особою, що не має згідно з пунктом 1 цієї статті повноважень на її підписання та подання;
  • недотримання умов оскарження рішення єпархіального суду, передбачених пунктом 5 статті 48 цього Положення.

Стаття 54. Запити до єпархіальних судів.

1. У разі прийняття апеляційної скарги до розгляду голова Загальноцерковного суду надсилає на ім'я єпархіального архієрея:

  • копію апеляційної скарги на рішення єпархіального суду;
  • запит про подання до Загальноцерковного суду оскаржуваного рішення єпархіального суду та інших матеріалів справи.

2. Єпархіальний архієрей (протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту) надсилає до Загальноцерковного суду:

  • відгук на апеляційну скаргу;
  • оскаржуване рішення єпархіального суду та інші матеріали справи.

Стаття 55. Розгляд справи.

За розсудом Загальноцерковного суду другої інстанції справу може бути розглянуто за участю сторін та інших осіб, що беруть участь у справі (згідно з правилами, передбаченими главою 5 цього Положення), або без участі сторін та інших осіб, що беруть участь у справі (шляхом дослідження наявних матеріалів справи на підставі відповідної доповіді секретаря Загальноцерковного суду).

Справу може бути розглянуто Загальноцерковним судом другої інстанції за участю відповідного єпархіального архієрея.

Стаття 56. Рішення Загальноцерковного суду другої інстанції

1. Загальноцерковний суд другої інстанції має право:

  • залишити рішення єпархіального суду без зміни;
  • ухвалити нове рішення у справі;
  • скасувати рішення єпархіального суду повністю або частково і припинити судочинство у справі.

2. Рішення Загальноцерковного суду другої інстанції приймається і оформляється суддями, що входять до складу суду у цій справі, в порядку, передбаченому пунктами 1, 2 статті 45, а також статтею 46 цього Положення.

3. У разі проведення судового засідання за участю сторін та інших осіб, що беруть участь у справі, рішення Загальноцерковного суду другої інстанції доводиться до відома сторін в порядку, передбаченому пунктом 3 статті 45 цього Положення.

4. Рішення Загальноцерковного Суду другої інстанції набирають законної сили з моменту їх затвердження Патріархом Московським і всієї Русі або Священним Синодом.

Відповідна резолюція Патріарха Московського і всієї Русі або Священного Синоду доводиться до відома сторін у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 49 цього Положення.

5. Рішення Загальноцерковного Суду другої інстанції оскарженню не підлягають.

Стаття 57. Наглядові повноваження Загальноцерковного суду

1. За дорученням Патріарха Московського і всієї Русі Загальноцерковний суд у порядку нагляду звертається із запитами до єпархіальних архієреїв для отримання рішень єпархіальних судів, які набрали законної сили, та інших матеріалів у будь-яких справах, розглянутих єпархіальними судами. Відповідні матеріали надаються єпархіальними архієреями у встановлений Загальноцерковним судом строк.

2. Наглядове провадження в Загальноцерковному суді здійснюється за правилами, передбаченими статтями 55-56 цього Положення.

 

Глава 7. Порядок церковного судочинства на Архієрейському Соборі.

Стаття 58. Апеляційна скарга на рішення Загальноцерковного суду першої інстанції.

1. Апеляційна скарга на рішення Загальноцерковного суду першої інстанції, що набрало законної сили, подається звинуваченою особою на розгляд найближчого Архієрейського Собору відповідно до правил, передбачених пунктами 5 і 6 статті 50 цього Положення.

2. Апеляційну скаргу підписує особа, що подала скаргу. Анонімна апеляційна скарга не приймається до розгляду на Архієрейському Соборі.

3. Апеляційна скарга подається Священному Синоду не пізніше тридцяти робочих днів з дня безпосереднього вручення сторонам (або з дня отримання ними поштою) письмового повідомлення, що містить інформацію про резолюцію Священного Синоду або Патріарха Московського і всієї Русі.

У разі пропуску встановленого строку подання апеляційної скарги її може бути залишено без розгляду.

4. Апеляційна скарга повинна містити:

  • відомості про особу, що подала скаргу, із зазначенням місця її проживання;
  • відомості про оскаржуване рішення Загальноцерковного суду першої інстанції;
  • докази апеляційної скарги;
  • прохання особи, що подала скаргу;
  • перелік документів, що додаються.

5. Апеляційна скарга не приймається до розгляду у разі, якщо не дотримано умов оскарження рішення Загальноцерковного суду першої інстанції, передбачених пунктами 5 і 6 статті 50 цього Положення.

Стаття 59. Рішення Архієрейського Собору

1. Архієрейський Собор має право:

  • ухвалити власне рішення у справі;
  • залишити рішення нижчестоящого церковного суду без зміни;
  • скасувати рішення нижчестоящого церковного суду повністю або частково і припинити провадження у справі.

2. Рішення Архієрейського Собору набуває чинності з моменту його прийняття Архієрейським Собором і оскарженню не підлягає. Особа, засуджена Архієрейським Собором, має право подати на ім'я Патріарха Московського і всієї Русі або до Священного Синоду клопотання про розгляд на черговому Архієрейському Соборі питання про полегшення або скасування канонічного обмеження (покарання) щодо цієї особи.

Стаття 60. Порядок церковного судочинства на Архієрейському соборі

Порядок церковного судочинства на Архієрейському Соборі визначається регламентом Архієрейського Собору. Підготовка відповідних справ до розгляду на Архієрейському Соборі покладається на Священний Синод.

 

РОЗДІЛ VI. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 61. Набуття чинності цього Положення.

Це Положення набуває чинності з дати його затвердження Архієрейським Собором.

Стаття 62. Застосування цього Положення.

1. Справи щодо церковних правопорушень, які є канонічною перешкодою для перебування у клірі, розглядаються церковними судами у передбаченому цим Положенням порядку в разі вчинення цих церковних правопорушень як до, так і після набуття чинності цього Положення за умови, що відповідні церковні правопорушення були свідомо приховані звинуваченою особою і в зв'язку з цим раніше не розглядалися органами церковної влади та управління.

Справи щодо інших церковних правопорушень розглядаються церковними судами у разі вчинення відповідних церковних правопорушень після набуття чинності цього Положення.

2. Священний Синод затверджує перелік церковних правопорушень, що підлягають розгляду церковними судами. У разі необхідності подання до єпархіального суду справ щодо церковних правопорушень, не передбачених цим переліком, єпархіальним архієреям слід звертатися до Загальноцерковного суду за роз'ясненням.

3. Священний Синод затверджує форми документів, що використовуються церковними судами (зокрема, викликів до церковного суду, протоколів, судових рішень).

За поданням голови Загальноцерковного суду Патріарх Московський і всієї Русі затверджує і доводить до відома єпархіальних архієреїв роз'яснення (інструкції) Загальноцерковного суду з питань застосування цього Положення єпархіальними судами.

Затверджені в установленому порядку роз'яснення (інструкції) Загальноцерковного суду є обов'язковими для усіх єпархіальних судів.

4. Роз'яснення (інструкції) з питань застосування цього Положення Загальноцерковним судом затверджує Священний Синод.

5. Загальноцерковний суд відповідає на запити єпархіальних судів, пов'язані із застосуванням цього Положення, а також складає огляди судової практики, які надсилаються до єпархіальних судів для використання в судочинстві.


Присяга церковного судді

Я, нижчепойменований, вступаючи на посаду церковного судді, обіцяюся Всемогутньому Богові перед Святим Хрестом та Євангелієм у тому, що за допомогою Божою буду намагатися звершувати покладене на мене служіння судді церковного суду у всьому згідно зі Словом Божим, канонами Святих Апостолів, Вселенських і помісних соборів та святих отців, згідно з усіма церковними правилами, законоположеннями і установленнями.

Обіцяюся також, що при розгляді будь-якої справи в церковному суді намагатимуся діяти згідно з совістю, справедливо, наслідуючи Праведного і Милосердного Вселенського Суддю Господа нашого Ісуса Христа, з тим, щоб рішення, які ухвалюються церковним судом за моєї участі, захищали паству Церкви Божої від єресі, розколів, міжусобиць та непорозумінь і допомагали тим, хто порушив заповіді Божі пізнати Істину, досягти покаяння, виправлення і вічного спасіння.

Беручи участь в ухваленні судових рішень, обіцяюся думати не про свою честь, інтерес і вигоду, а про славу Божу, благо Святої Руської Православної Церкви і спасіння ближніх, у чому нехай допоможе мені Господь благодаттю Своєю за молитвами Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії та всіх святих.

На завершення цієї обіцянки цілую Святе Євангеліє і Хрест Спасителя мого. Амінь.

 

Присяга свідка

Текст присяги свідка, що належить до Православної Церкви:

Я, ім'я, по-батькові і прізвище (клірик вказує також свій сан), даючи показання свідка церковному суду, перед Святим Хрестом та Євангелієм обіцяю говорити правду і тільки правду.

Текст присяги свідка, що не належить до Православної Церкви:

Я, ім'я, по-батькові і прізвище, даючи показання свідка церковному суду, обіцяю говорити правду і тільки правду.

Версія: російська

Матеріали за темою

У Москві відбулося засідання Вищого загальноцерковного суду Московського Патріархату

Выписка из решения Общецерковного суда Русской Православной Церкви по делу № 02-II-2018 [Документи]

Выписка из решения Общецерковного суда Русской Православной Церкви по делу № 01-II-2018 [Документи]

У Москві відбулося засідання Вищого загальноцерковного суду Московського Патріархату

На розгляд Архієрейського Собору винесені питання про включення імені священика Миколи Заваріна до Собору новомучеників і сповідників Церкви Руської та канонізації схимонаха Інокентія (Сибірякова)

У Брянській єпархії відбулося загальноцерковне прославлення преподобного Василія Площанського

У Видавництві Московської Патріархії вийшла друком збірка житій святих, прославлених на Архієрейському Соборі 2017 року

Вийшов у світ перший номер «Журналу Московської Патріархії» за 2018 рік

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші документи

ЖУРНАЛ № 56 заседания Священного Синода Русской Православной Церкви от 28 июня 2008 года

ЖУРНАЛ № 56 заседания Священного Синода Русской Православной Церкви от 28 июня 2008 года

Визначення Архієрейського Собору Руської Православної Церкви (Москва, 24-29 червня 2008 року) «Про єдність Церкви»

Определение освященного Архиерейского Собора Русской Православной Церкви (Москва, 24-29 июня 2008 года) «О единстве Церкви»

Определение Освященного Архиерейского Собора Русской Православной Церкви 24-29 июня 2008 года «О вопросах внутренней жизни и внешней деятельности Русской Православной Церкви»

Определение Освященного Архиерейского Собора Русской Православной Церкви 24-29 июня 2008 года «О вопросах внутренней жизни и внешней деятельности Русской Православной Церкви»

Послание Освященного Архиерейского Собора клиру, честному иночеству и всем верным чадам Русской Православной Церкви

Послание Освященного Архиерейского Собора клиру, честному иночеству и всем верным чадам Русской Православной Церкви

Определение Освященного Архиерейского Собора Русской Православной Церкви 24-29 июня 2008 года «О деятельности Преосвященного Диомида, епископа Анадырского и Чукотского»

Определение Освященного Архиерейского Собора Русской Православной Церкви 24-29 июня 2008 года «О деятельности Преосвященного Диомида, епископа Анадырского и Чукотского»