Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Виступ Святішого Патріарха Кирила на першому засіданні Патріаршої комісії з питань сім'ї та захисту материнства

Виступ Святішого Патріарха Кирила на першому засіданні Патріаршої комісії з питань сім'ї та захисту материнства
Версія для друку
6 квітня 2012 р. 23:58

6 квітня 2012 року в Сергіївському залі кафедрального соборного Храму Христа Спасителя під головуванням Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила відбулося перше засідання Патріаршої комісії з питань сім'ї та захисту материнства. Зі вступним словом до присутніх звернувся Предстоятель Руської Православної Церкви.

Вітаю всіх членів Комісії з питань захисту сім'ї та материнства, а також запрошених гостей. Особливо вітаю Павла Олексійовича Астахова, який щойно підписав угоду з Преосвященним владикою Пантелеїмоном. Сподіваюся, на основі цієї угоди буде розвиватися конкретне співробітництво Церкви й підлеглого Вам відомства, і не тільки відомства, а й усієї тієї важливої сфери суспільного життя, до якої Ви як уповноважений представник при Президентові маєте безпосереднє відношення. Дай Боже, щоб нашими спільними зусиллями були подолані всі існуючі шорсткості, з тим щоб ми могли, об'єднавши зусилля, досягти того результату, який є архіважливим для майбутнього всієї нашої країни.

Дозвольте мені сказати кілька слів щодо питань, пов'язаних із захистом сім'ї, із захистом материнства й дитинства. Той факт, що ми вживаємо слово «захист», уже є певним сигналом неблагополуччя. Коли все благополучно, тоді й захищати не треба. Але якщо ми говоримо про необхідність захищати материнство, дитинство, природу, значить, йдеться про неблагополуччя. А неблагополуччя, пов'язане з сімейним життям, має безпосереднє відношення до того, чи буде благополучним чи неблагополучним життя нашої країни. Ніякі економічні реформи, ніяка модернізація, ніякі інвестиції, ніяка розвинена інфраструктура, ніякі найвищі досягнення в галузі науки, техніки, освіти, культури не зроблять нічого радикального для зміни на краще життя нашої країни, якщо народ наш буде вимирати.

Тема демографії має, звичайно, яскраво виражений політичний вимір, пов'язаний із безпекою Вітчизни. Але до того ж проблема демографії має певну першопричину, яка полягає в потьмаренні моральної свідомості сучасної людини. І Церква насамперед звертає увагу на першопричину, усвідомлюючи те, наскільки важливі наслідки демографічного неблагополуччя для життя нашого народу.

Сім'я є Богом встановленою цінністю. Взагалі, не існує інших Богом встановлених інститутів, крім сім'ї та Церкви. Все інше є результатом суспільного розвитку, еволюції суспільної свідомості, а от сім'я і Церква встановлені Богом. Тому Церква має особливе ставлення до збереження сім'ї. Ми знаємо, що історія роду людського почалася з сімейних відносин. Сім'я була покликана формувати людську особистість, розвивати в людині Божий образ, сприяти такому розумовому, моральному, духовному, фізичному розвитку людської особистості, який забезпечив би поступальний розвиток усієї людської цивілізації. Сім'я, дійсно, — колиска людства: і людина як особистість, і весь рід людський формуються в сім'ї. Що відбувається в родині, те проектується на життя суспільства і всієї людської цивілізації.

Ми можемо стверджувати, що сім'я в Росії, на всьому пострадянському просторі, в Європі і в усьому світі переживає сьогодні найтяжчу кризу. Якщо ми сконцентруємося зараз тільки на російській ситуації (хоча одночасно в моїй свідомості зберігається занепокоєння, що стосується становища сім'ї в інших країнах, які входять в канонічну юрисдикцію Московського Патріархату), то і на прикладі Росії ми зможемо поговорити про те, що відбувається на всьому колишньому пострадянському просторі. Наше суспільство жахається від повідомлення про те, як двоє молодих людей вбивають свою дитину, а потім заявляють, що вона пропала, прирікаючи все місто і всю країну на глибокі переживання. Це повідомлення змінюється іншим: як батько вбиває свою дочку тільки тому, що вона не хотіла їсти кашу. Далі ці новини чергуються із жахливою інформацією про дитячі суїциди, про те, з якою легкістю діти й підлітки кінчають життя самогубством...

Те, що відбувається, несе в собі сигнали величезної сили для кожної мислячої, для кожної совісної людини. А якщо ці сигнали не досягають свідомості й серця когось із телеглядачів або користувачів Інтернету, то це свідчить про його духовне й моральне неблагополуччя. Ми розуміємо, що сім'ю не можна вирвати із загального культурного, соціального, політичного, економічного контексту, в якому живуть люди; і на сімейне благополуччя впливає величезна кількість чинників. Коли ми говоримо про корупцію, коли ми говоримо про злочинність, коли ми говоримо про інформаційну політику, відзначаючи неблагополуччя в цих сферах, ми повинні це неблагополуччя проектувати і на сімейні стосунки.

Ну, а що ж відбувається у сфері сімейних відносин? У нашій з вами сьогоднішній дискусії не можна уникнути фактів і статистики. Ось деякі цифри: на 1 215 000 шлюбів припадає майже 640 тисяч розлучень, тобто більше половини. У 2011 році народилося 1 814 000 дітей та зроблено абортів 1 230 000 — за офіційною статистикою. Неофіційна статистика оперує жахливими цифрами — 3,5–4 млн. абортів.

Сьогодні в Росії близько 700 тисяч дітей-сиріт, більшість з яких — соціальні сироти, тобто сироти при живих батьках. Такого поняття в старі часи в Росії взагалі не існувало, як донині не існує в деяких країнах, де розвинена система солідарності, насамперед сімейної солідарності, де навіть далекі родичі відразу беруть опіку над сиротами в разі, якщо помирають батьки. Отже, з 700 тисяч дітей-сиріт 10–11 тисяч — ті, від кого відмовилися вже в пологовому будинку.

Число самогубств серед підлітків — це 20% від усіх самогубств. Ніколи не було такої страшної цифри. За даними Генпрокуратури 62% всіх самогубств неповнолітніх пов'язані з сімейними конфліктами і неблагополуччям, страхом насильства з боку дорослих, нетактовною поведінкою окремих педагогів, конфліктами з вчителями, однокласниками, друзями, черствістю й байдужістю оточення.

Підліткове пияцтво: понад 80% підлітків вживають алкоголь. За даними Росспоживнагляду щодня в Росії вживають алкоголь — вдумайтеся! — 33% юнаків і 20% дівчат починаючи з 13 років. 33% хлопчиків і 20% дівчаток з 13 років систематично вживають алкоголь! За даними Державного антинаркотичного комітету зі 130 тисяч молодих людей у віці від 15 до 35 років, щорічно вмираючих в Росії, близько 100 тисяч гине від зловживання наркотиками. Якщо виключити смерть від наркотиків, то в понад три рази скоротиться смертність серед молодих людей.

Звичайно, можна намагатися вирішувати проблеми суспільства політичними й економічними методами, ймовірно, на рівні уряду. Саме це й потрібно робити в першу чергу, але без розуміння того, що в основі всього — моральні проблеми особистості, що формується в сім'ї, успіху не буде. Сьогодні ми повинні ясно усвідомити: розмови про моральність — це не просто красиві слова, не просто рефрен, що звучить у церковній проповіді, від якого іноді відмахуються, як від чогось нудного або навіть обридлого. Церква дійсно день у день говорить про одне й те ж саме і не перестане говорити, тому що стан сім'ї, народжуваність, фізичний і моральний стан молоді — це запорука виживання нашого суспільства, і ніяк не менше.

Держава сьогодні демонструє стурбованість демографічною проблемою. За таких темпів спаду народжуваності через 20 років у Росії просто не буде кому працювати. Ми дійсно стоїмо перед загрозою вимирання і втрати національної ідентичності. Саме тому тема, якій ми сьогодні присвячуємо свої зусилля, є темою першорядної важливості.

За даними перепису 2010 року, в Росії припадає 1,47 дитини на одну сім'ю. Для того щоб підтримати демографічний баланс, потрібно 2,11–2,15 дітей на сім'ю. Інакше кажучи, за всіх зусиль, які сьогодні докладаються з боку держави, ми так і не досягли межі, коли можна було б сказати, що Росія не вимирає або, принаймні, що вимирання країни призупинилося. Кожен з нас повинен пройти свою частину шляху — держава, Церква, громадські організації, засоби масової інформації.

Дозвольте мені поділитися з вами думками про те, що з нашої точки зору мала б зробити держава. Росія має позитивний досвід: заходи, які були прийняті в 2007-2009 роках урядом для підвищення народжуваності, зокрема, впровадження материнського капіталу, мали ефект. Я задоволений тим, що заклопотаність, висловлена нами на зустрічі з прем'єр-міністром В.В. Путіним щодо необхідності заохочення народжуваності, особливо в демографічно депресивних регіонах, була почута і були прийняті відповідні рішення про підтримку народження трьох і більше дітей, про фінансову підтримку сімей, де народжується третя або наступна дитина.

Але нам здається, що потрібно тим не менш подумати й про інші способи й засоби подолання гострої демографічної проблеми з позиції держави і з докладанням зусиль державних інституцій. І для того, щоб це сталося, має відбутися, в тому числі, зміна у свідомості наших політиків. Сім'я має бути поставлена в центр занепокоєння, вона має стати одним із найважливіших державних пріоритетів. Про це йдеться дедалі більше й більше, але було б важливо закріпити це в якомусь законодавчому акті, нехай це буде не закон, а певна авторитетна заява вищої влади про те, що стан материнства, сім'ї та дитинства стає найважливішим пріоритетом державної політики.

Якщо проаналізувати інформаційний потік, який сьогодні йде на кожну людину через Інтернет і телебачення, то можна переконатися в тому, що в процентному відношенні тема сім'ї, материнства й дитинства поступається іншим темам. А це означає, що у свідомості абсолютної більшості людей, які в тому числі впливають на інформацію, сім'я, материнство й дитинство не є пріоритетом. Ось коли матеріали демографічного характеру, тема сім'ї займатимуть більше місце в інформаційному потоці, це й буде свідчити про зростання уваги та про збільшений інтерес суспільства, адже, ніде правди діти, багато які інформаційні джерела працюють на споживача. Чим вищий попит, чим вищий інтерес, тим більшою є і віддача інформаційних джерел.

Гадаю, було б важливо, щоб за підтримки держави були вжито заходів для вирішення житлових питань багатодітних сімей. Ми бачили, як енергійно вирішувалося житлове питання військовослужбовців, військових пенсіонерів, — ця програма практично завершується. Можливо, зараз важливо було б виробити параметри програми житлового будівництва для багатодітних сімей. Народження нової дитини не повинно прирікати сім'ю на бомжування або навіть на значне зниження комфорту проживання. Якщо хтось відмовляється від дитини, бо просто жити ніде, то це не моральна проблема — це державне завдання. Потрібно вивести сім'ю, яка очікує нову дитину, з-під загрози потрапити за межу бідності. Хоча б матерям чотирьох і більше дітей має виплачуватися якась допомога, а робота з виховання дітей, важкий труд матері, вважаю, повинен зараховуватися до стажу, тому що сьогодні для держави виховання дитини — не менша за важливістю справа, ніж робота на фабриці, на заводі, в офісі чи в якомусь іншому місці.

Я хотів би торкнутися теми можливої реорганізації органів опіки. Не наша справа давати конкретні поради, але ось у чому ми бачимо свій обов'язок: досить ясно сказати, що органи опіки не повинні асоціюватися з певним репресивним механізмом, спрямованим на вилучення дітей із сімей, спрямованим на те, щоб впливати на сімейну ситуацію неодмінно репресивними методами. Органи опіки мають бути насамперед органами допомоги, органами профілактики. Батьки повинні спиратися на органи опіки, дзвонити туди, запитувати поради, поділяти свою скорботу, і насамперед органи опіки повинні реагувати на це. Знаю, що в багатьох місцях так і відбувається; але, на жаль, у дуже великій кількості випадків органи опіки діють як репресивний механізм.

Вважаю важливим створювати центри кризової вагітності, які бажано об'єднати в єдину систему. Треба, щоб жінка, яка зробила вибір на користь життя своєї дитини, відчувала практичну підтримку й отримувала допомогу з боку держави й суспільства. Поки такою допомогою займаються переважно недержавні організації; багато чого вже встигла зробити Церква. Ми зараз будуємо загальноцерковну систему центрів захисту життя. Позитивний приклад у нас є в Москві — під егідою нашого Відділу з церковної благодійності та соціального служіння відкрито такий центр кризової вагітності, і вважаю, що ми будемо енергійно рухатися вперед, сприяючи відкриттю аналогічних церковних установ в єпархіях Руської Православної Церкви.

Вважаю, що настільки ж важливо скорегувати існуючу зараз державну систему допомоги багатодітним. Іноді складається враження, що люди, які створювали або створюють цю систему, самі не мають досвіду багатодітних сімей та досвіду багатодітності. Хотів би навести один приклад. Багатодітним сім'ям виділяються путівки на відпочинок — і слава Богу, що це робиться. Але при цьому не передбачається відпочинок всією сім'єю: діти-підлітки повинні їхати до табору, діти-дошкільнята — з одним із батьків до пансіонату, а діти до трьох років до будинків відпочинку, пропонованих державною програмою, взагалі не приймаються. Так як же відпочити сім'єю? Гадаю, треба було б подумати над цим. Мова повинна йти або про якісь компенсації, або про організацію сімейного відпочинку. Зокрема, у багатьох церковних таборах ми практикуємо саме сімейний відпочинок, забезпечуючи необхідними умовами всю сім'ю — і батьків (а іноді навіть бабусь і дідусів), і дітей.

Хотів би сказати кілька слів про можливі зусилля держави, як вони нам видаються, у сфері інформації та культури. Вже було сказано, що сьогодні головним джерелом виховання стали телевізор та Інтернет. Сучасну мас-культуру можна прямо назвати антисімейною — тут і доводити нічого не потрібно. З екранів телевізорів і комп'ютерів лунає базарна лайка, персонажі шоу-бізнесу в ефірі похваляються подробицями свого особистого життя, які ніяк не сприяють формуванню сім'ї. Але ж ці люди стають зразками для наслідування, стають певними кумирами для молоді. І якщо кумир похваляється своїм аморальним життям, відсутністю сім'ї, наявністю дітей від величезної кількості партнерок або партнерів, — що це означає? Тим самим молоді пропонується «приклад», як треба себе вести.

Мені здається, що на центральних телеканалах має бути виділено час для програм, що прямо й привабливо пропагують сімейні цінності. Повинна проводитися цілеспрямована кампанія зі створення привабливого образу багатодітної сім'ї. І, звичайно, бажано, щоб у сфері кіно- і телеіндустрії проводилася абсолютно усвідомлена державна політика, спрямована на підтримку сімейних цінностей, особливо через теле- і кінопродукцію, яка має держфінансування. Ми повинні мати соціальне замовлення, у тому числі на відповідну інформаційну та культурну політику, метою якої було б збільшення народжуваності та оздоровлення сімейного життя.

Тепер кілька слів про те, що може й повинна зробити Церква. Церква має розуміння того, що сім'я і діти є великим даром Божим. Кожна дитина — це дар Божий, і багатодітність є благословенням для батьків. Дружина спасається дітородженням (див. 1 Тим. 2:15). Що значить «спасається»? Звичайно, успадковує Царство Небесне і райські обителі. Але ж спасіння знаходиться вже тут, на землі, у внутрішньому духовному стані людини. Повнота життя — це не тільки зовнішній комфорт, це стан душі; і спасіння дається людині через сім'ю.

Це не означає, що людина самотня, що з певних обставин не вступила в шлюб або не має дітей, виключається з цієї спасенної перспективи. Така людина повинна сама себе знайти і робити у своєму житті щось, що було б у моральному сенсі не менш значущим, ніж народження й виховання дітей.

Церква повинна всіма засобами допомагати віруючим, які несуть благодатний подвиг багатодітності. Вважаю, що ми повинні поставити тему багатодітної сім'ї також у центр нашого парафіяльного життя. Ми говоримо про необхідність виконувати в кожній парафії соціальну роботу, піклуватися про неблагополучні сім'ї, про людей одиноких, престарілих, хворих, про інвалідів. Але давайте скажемо, що і багатодітна сім'я має бути в центрі нашої уваги. І соціальні, і парафіяльні програми нам потрібно вибудовувати таким чином, щоб вони сприяли, у тому числі, підтримці багатодітних православних сімей.

Сім'я, яку Церква закликала до дітородження, не повинна відчувати себе покинутою і тим більше обдуреною: почули заклик священика, відгукнулися на цей заклик, — а потім починають стикатися з однією, другою, третьою проблемою... Церква має зробити все для того, щоб її заклики були підтримані, принаймні, її власною соціальною політикою щодо багатодітних сімей.

Особливо важливо приділяти увагу вихованню самих батьків. Слід подумати про створення громадської організації багатодітних сімей. Взагалі, потрібно підтримувати соціальні зв'язки однодумців, а багатодітні родини — це однодумці, і навіть більше ніж однодумці. У них не тільки єдині думки — у них єдиний спосіб життя. У нас є товариства рибалок, мисливців — кого тільки немає! Ось повинні створюватися і організації багатодітних сімей — принаймні, у Церкві, а я б запропонував, щоб такі організації створювалися і в нашому суспільстві. Можливо, десь це вже є, але недостатньо для того, щоб організувати систему солідарної моральної підтримки — а, можливо, не тільки моральної, а й матеріальної — тих, хто потрапляє у скрутне становище, будучи пов'язаним великою кількістю зобов'язань щодо виховання дітей.

Переконаний, що допомога сім'ї — це ключове завдання, яке стоїть сьогодні перед державою і Церквою. Ми всі повинні зрозуміти, що міцна сім'я — це дійсно запорука нашого майбутнього.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Матеріали за темою

Представники московської православної служби «Милосердя» провели в Волгограді семінар по догляду за людьми похилого віку та хворими

У Благодійному фонді «Пізнання» пройшла зустріч митрополита Волоколамського Іларіона з сирійськими дітьми, які прибули для лікування в Москву

Голова Синодального відділу з соціального служіння освятив дитячу поліклініку № 86 у Москві

Довідкова інформація про надання єпархіями Руської Православної Церкви допомоги постраждалим від повені в Іркутській області [Стаття]

У Муромі відбулися урочистості, присвячені пам'яті святих благовірних Петра і Февронії Муромських

Проект документа «Про недоторканність життя людини з моменту зачаття» [Документи]

Голова Синодального відділу з благодійності відкрив цикл лекцій «Архітектура сім'ї»

Підготовка рекомендацій єпархіальним архієреям в питаннях турботи про сім'ї священнослужителів ведеться в Міжсоборну присутність

У Москві пройшло чергове засідання Церковно-громадської ради з біоетики

О правах родителей в сфере заботы о здоровье ребенка и иммунопрофилактики [Документи]

Представник Патріаршої комісії з питань сім'ї, захисту материнства і дитинства виступив з доповіддю на парламентських слуханнях у Раді Федерації

Голова Патріаршої комісії з питань сім'ї, захисту материнства і дитинства виступив на XIII Всесвітньому конгресі сімей

Інші статті

Приветствие Святейшего Патриарха Кирилла участникам Учебно-методического сбора должностных лиц по работе с верующими военнослужащими

Патриаршее поздравление митрополиту Кишиневскому и всея Молдовы Владимиру с 30-летием архиерейской хиротонии

Поздравление Святейшего Патриарха Кирилла народному артисту РСФСР А.А. Ширвиндту с 85-летием со дня рождения

Слово Святейшего Патриарха Кирилла при вручении архиерейского жезла Преосвященному Силуану (Никитину), епископу Петергофскому

Привітання Святішого Патріарха Кирила Предстоятелю Сербської Православної Церкви з 45-річчям архієрейської хіротонії

Вітання Святішого Патріарха Кирила кінорежисерові П.C. Лунгіну з 70-річчям від дня народження

Патріарше привітання єпископу Волинському Нафанаїлу з 60-річчям від дня народження

Слово Святішого Патріарха Кирила при врученні архієрейського жезла Преосвященному Борису (Баранову), єпископу Некрасівському

Патріарше привітання настоятельці Богородице-Різдвяного монастиря м. Москви ігумені Вікторині (Перміновій) з 65-річчям від дня народження

Привітання Святішого Патріарха Кирила Кіріакосу Міцотакісу з призначенням на пост Прем'єр-міністра Грецької Республіки